Матеріали узагальнено з джерел Інтернет (упорядник Мельничук А.О.,

заступник директора з НВР Копанівської ЗШ І-ІІст.)

Технології навчання

Визначальними ознаками традиційної класно-урочної технології є:

· учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;

· клас працює за єдиним річним планом і програмою відповідно до розкладу. Внаслідок цього діти повинні приходити в школу в одну і ту саму пору року і в заздалегідь визначені години дня;

· основною одиницею навчання є урок;

· урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету, темі, внаслідок чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;

· роботою учнів на уроці керує вчитель: він оцінює результати навчання з основного предмета, рівень навченості кожного учня окремо і наприкінці року приймає рішення про переведення учнів до наступного класу;

· навчальні книги (підручники) використовуються, в основному, для домашньої роботи.

Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, перерви між уроками – атрибути класно-урочної системи.

Цілі і завдання традиційного навчання:

· формування системи знань, оволодіння основами наук;

· формування основ наукового світогляду;

· всебічний і гармонійний розвиток кожного учня.

Особливості методики

Традиційна технологія є насамперед авторитарною педагогікою вимог; навчання дуже слабо пов’язане із внутрішнім життям учня, з його різноманітними запитами і потребами, відсутні умови для прояву індивідуальних здібностей, творчих проявів особистості.

Авторитаризм процесу навчання проявляється в:

· регламентації діяльності, примусовості навчальних процедур;

· централізації контролю;

· орієнтації на середнього учня.

Позиція учня:учень – підпорядкований об’єкт навчальних впливів.
Позиція вчителя:вчитель – командир, єдина ініціативна особа.

Методи засвоєння знань грунтуються на:

· повідомленні готових знань;

· навчання за зразком;

· індуктивної логіки від окремого до загального;

· механічної пам’яті;

· вербальному викладі;

· репродуктивному відтворенні.

Головні методи навчання, які лежать в основі цієї технології – пояснення в поєднанні з наочністю; провідні види діяльності учнів – слухання і запам’ятовування; головна вимога і головний критерій ефективності – безпомилкове відтворення вивченого.

Концептуальні положення (принципи педагогіки)
(за Я.А.Коменським):

· науковість;

· доцільність;

· послідовність і систематичність;

· доступність;

· міцність;

· свідомість і активність;

· наочність;

· зв’язок теорії з практикою;

· облік вікових особливостей.

Для цієї технології найбільш характерними є уроки формування нових знань, умінь, навичок та комбіновані уроки.

Інноваційні технології навчання в сучасній школі

В цьому матеріалі подається визначення поняття "інновація", „інноваційні педагогічні технології". Розкриваються основні методологічні вимоги, яким повинна відповідати педагогічна технологія. Аналізуються основні групи інноваційних педагогічних технологій, які підвищують якість підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів.

Ключові слова: інновація, інноваційні педагогічні технології, сучасна школа, якість підготовки спеціалістів.

Об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці.

Найважливіші з них виявляються у нездатності освітньо-виховних закладів, по-перше, впливати на дитину для формування цілісної, а не "часткової" особистості, по-друге, у невмінні враховувати індивідуальні, вікові та соціо-біопсихологічні особливості вихованця, неповторність особистості кожного. Тому у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, її вплив на особистісній розвиток дитини, значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Метою опису є аналіз ключових понять означуваної проблеми, їх місце і роль в сучасній школі.

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це «цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів» (І. Дичківська). У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій і засоби.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В.Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове. Зокрема, В. Загвязинський вважає, що нове у педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти.

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності):

· Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

· Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.

· Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

· Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

· Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами.

· Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Якщо звертатися до джерел поняття "технологія", то ми повинні зафіксувати, що воно походить із двох грецьких слів - мистецтво, майстерність і слово, навчання. Таким чином, технологію можна визначити як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність.

Порівнюючи традиційну та інноваційну освіту, які сьогодні паралельно існують в Україні, І. Зязюн зробив висновки, традиційна система навчання є безособистісною, "бездітною... без людською". У ній "людина... постає... об'єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів".

Не всі згідні з цією оцінкою. Але всі серед головних недоліків традиційної системи навчання називають: авторитарний стиль керівництва; домінування пояснювально-ілюстративного типу навчання і репродуктивної діяльності учнів; перевагу фронтальної роботи, обмеженість діалогічного спілкування; породжені цими факторами невміння і небажання дітей учитися; відсутність у них поцінування освіти, самоосвіти (саморозвитку).

Найщиріші прагнення щось змінити розбиваються об сутність системи: в її основі психологічні процеси, які покликані формувати людину із заданими властивостями. Чого очікує учень від школи? Задоволення пізнавальних інтересів, можливості самоствердження, самореалізації. Принаймні до того часу, як дитина пішла до школи, вона була суб'єктом власної діяльності: сама обирала гру, учасників, місце, час тощо. Але в школі... На що зорієнтований учитель? На обов'язкове виконання програми. Яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки. Таким чином, маємо невідповідність психологічних установок, які неминуче породжують конфлікт. Він існував завжди. Але в останні десятиліття набув ознак системності.

Крім того, ще всередині минулого століття на Заході забили тривогу: учень не готовий до життя в новому суспільстві. Він, винесли присуд менеджери великих компаній, не здатний сам учитися, не вміє працювати з інформацією (шукати її, обробляти, переводити з однієї знакової системи в іншу). "Технології завтрашнього дня, - пише О. Тоффлер, - потребують не мільйонів... людей, готових працювати в унісон на безконечно монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком... а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється. Світ заговорив про компетентності як спроможність особистості застосовувати засвоєні знання й набуті уміння у нестандартних ситуаціях, "готовність і уміння діяти", здатність до саморозвитку".

Однак компетентності - зазначає О. Савченко, - складно формувати, а складніше вимірювати, але без цього якісна шкільна освіта у XXI столітті неможлива. Значить, потрібно крок за кроком переборюючи власну інертність і неготовність освітнього середовища до сприйняття інновацій, долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння надпредметними уміннями, формуючи, так чином, в учня внутрішню готовність прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною дійовою особою у цьому процесі стає учень. "Освіта XXI століття, - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості яка здатна до самоосвіти і саморозвитку вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни".

Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта. Спектр методик і технологій, що складають її зміст досить широкий: вальдорфська педагогіка, технологія саморозвивального навчання Г. Селевка, дальтон-технологія, колективний спосіб навчання (О. Рівін, В. Дяченко), ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Границької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання І. Якиманської, школа «діалогу культур», інтерактивні технології та деякі інші.

Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах:

· дитина в школі - повноцінна особистість;

· метою освіти є становлення особистості;

· педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;

· учень є суб'єктом навчальної діяльності;

· талановитою є кожна дитина;

· в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

· навчання на основі успіху, відмова від примушування.

Таким чином, можемо виділити спільні ознаки методик і технологій, які забезпечують реалізацію принципів особистісно-орієнтовіаної освіти:

1) своєю метою вони проголошують розвиток та саморозвиток учня з урахуванням його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктного досвіду;

2) створюються умови для реалізації та самореалізації особистості;

3) забезпечується суб'єктність учня за рахунок можливості впливу на хід діяльності (вибір змісту, засобів, методів, форм навчання);

4) навчання будується на принципах варіативності;

5) кінцевим продуктом є не лише здобуття знань, вироблення умінь і навичок, а й формування компетентностей;

Ключовими ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: опора вчителя на суб'єктний досвід учня (на відміну від "суб'єктивний", який передбачає, що десь існує ще й об'єктивний, тобто правильний досвід), не несе в собі негативної оцінки. Поняття вживається на означення обумовленого процесом соціалізації емоційно-ціннісного ставлення особистості до певного факту, явища); суб'єкт-суб'єктні відносини учасників навчального пронесу (учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання); діяльнісна основа (учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання).

Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій: традиційні, педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та реконструюванні матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні, та вроджені педагогічні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.

Нижче дамо характеристику окремим технологіям з вище перерахованих груп.

Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки. Ідеї взаємного навчання закладено ще бел-ланкастерській системі. Сучасна технологія розроблена і апробована О. Рівином (КСН), В. Дяченко (ГСН).

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Відкриті школи. Центри дослідної роботи в початковій і частково середній ланці освіти. Ці школи набули значного поширення на Заході. Їхньою особливістю є те, що значну частину часу діти проводять за межами навчального закладу. Вчитель завжди серед дітей: радить, підбадьорює, контролює. Діти перебувають у постійному контакті з "командою" педагогів, до кожного з яких учень може звернутися за допомогою. Учні в класі поділені за рівнями: "сильні", "середні", "слабкі", "відстаючі". Угрупування за рівнями здійснюється лише щодо навчання з основних предметів. Учні, які досягли успіху з будь-якого предмета, можуть вивчати курс старшого класу.

Технології індивідуалізації процесу навчання. (А. Границька, В. Шадріков) - організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:

· проектний метод;

· технологія продуктивного навчання;

· технологія індивідуального навчання І. Унт;

· адаптивна система навчання А. Границької;

· навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.

Ігрові технології навчання (Й. Гензерг). Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).

Сьогодні віддають перевагу терміну "імітація" замість "гра" (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

· навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

· пізнавальні, виховні, розвиваючі;

· репродуктивні, продуктивні, творчі.

Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун. Інтерактив (від анг.- взаємний та діяти). Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Інтегровані технології (П. Ерднієв) - припускає, що вчитель за можливості чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:

· електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

· телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.

Завдяки старанням педагогів-новаторів нових орбіт сягало мистецтво навчання і виховання, їм належать різноманітні відкриття. На новаторську педагогічну практику зорієнтовано і немало представників науки, які свої авторські програми реалізують у закладах освіти не як експериментатори, а як учителі й вихователі. У новаторській педагогіці багатогранно втілена творча сутність навчально-виховного процесу. Якщо наукова педагогіка розвиває загальні закономірності і теоретичні проблеми виховання, то новаторська творить ефективні педагогічні технології.

Перед кожним із нас два шляхи: жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєвий неуспіх, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій. Гарно про це сказав І. Підласий: "Можна бездумно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям".

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.

Джерело: http://muzicteacher.at.ua/publ/innovacijni_tekhnologiji_navchannja_v_suchasnij_shkoli/1-1-0-5

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія саморозвитку М.Монтессорі.

Девіз педагогіки Монтессорі: „Учителю, допоможи мені це зробити самому".

Суть (короткий зміст) ШТ

- Навчання має проходити відповідно до природного розвитку - дитина сама себе розвиває;

- Все життя дитини - від народження до громадської зрілості - це розвиток його незалежності і самостійності;

- Урахування сензитивності і спонтанності розвитку;

- Поєднання індивідуального і соціального розвитку;

- Відмова від місії „повчання" дітей; треба створити умови для самостійного розвитку і засвоєння надбань культури;

- Сутність розуму у впорядкуванні і співставленні;

- В розумі немає нічого такого, чого вже не було б почуттях;

- Сутність виховання в реалізації ідей раннього розвитку і вільного виховання.

Джерела інформації, література

1. Освітні технології: Навч.-метод.посібник. /За ред.О.Пєхоти. - К,2001.

2. Дивовижний світ педагогіки Марії Монтессорі//Дит.садок.-1999.-№7/8.

3. Дичківська І.,Поніманська Т. Вправи у соціальній поведінці дітей за системою М.Монтессорі: Навч.посібник. - Рівне, 1999.

4. Сорокова М. Монтессори - педагогика: вопроси теории и методики. //Дошкольное воспитание. - 2000. - № 10.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Вальдорфська педагогіка (технологія Рудольфа Шпайнера)

Суть (короткий зміст) ШТ

Технологія „вільного розвитку".

Значна увага приділяється розвитку здібностей до відчуття. Всі діти займаються музикою, ремеслами (кераміка, різьба по дереву, вишивання). Педагоги намагаються приблизити дітей до природи і дати уявлення про навколишній світ.

Головні завдання вальдорфської школи - створення психологічного комфорту для дитини, а не реальні знання.

Джерела інформації, література

1. Шпайнер Р. Теософия. Ереван. Изд-во Ной, 2004.

2. Ахметишина І. Школа вільного розвитку. //Початкова школа.-1999.-№3.

3. Загвозднин В. Общечеловеческое образование, или Суть и смисл Вальдорфской педагогики. //Директор школи. Україна.-2000.-№1.

4. Педагогіка Р.Штайнера: основні уявлення. //Перше вересня.-2000.-22 червня.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія формування творчої особистості. Мішель Монтень, Овід Декролі, Ян Каменський, Й.Песталоцці, С.Русова, Г.Ващенко

Суть (короткий зміст) ШТ

Виховання та формування творчої особистості - такого індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки - найбільш характерний. Творчі здібності пов'язані із створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності.

Джерела інформації, література

1. Мішель Монтень, Досліди.

2. Барбіна Є. Професійна майстерність учителя в історії педагогічної думки. //Рідна школа.-1998.-№2.

3. Варко В.,Тютюнникова А. Як визначити творчі здібності дитини? -К,1991.

4. Дробноход А. Освітні системи майбутнього творяться сьогодні. (Матеріали „Круглого столу"). //Рідна школа.-1997-№2.

5. Зайченко Л. Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині С.Русової. /Вісник Академії пед.наук України.-1995.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Інформаційні технології навчання.

А.П.Єршов, І.В.Роберт, Ю.І.Машбіц, М.І.Жолдак, С.Пейперт - ідея „комп'ютерних навчальних середовищ"

Суть (короткий зміст) ШТ

Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Джерела інформації, література

1. Єршов А.П. Концепція інформатизації освіти, 1988.

2. Жолдак М.Й. Система підготовки учителя к использованию информационних технологий в учебном процессе. - М., 1989.

3. Основи нових інформаційних технологій навчання. Посібник для вчителів /Авт.кол.% за ред.Ю.І.Машбіца. - К.: ТЗМН, 1997.

4. Тихонова Т.В. Нові інформаційні технології у школі і вузі. В збір:Освітні технології у школі та вузі. - Матеріали всеукр.наукової конференції. -Миколаїв, 1999.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Педагогічна технологія „створення ситуації успіху". А.С.Бєлкін, В.О.Сухомлинський „Школа радощів", А.С.Макаренко - ідея „завтрашньоїрадості".

Суть (короткий зміст) ШТ

В основі педагогічної технології „Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до навчання та виховання.

Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх.

Об'єктивна успішність діяльності дитини - це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства.

Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів.

Джерела інформації, література

1. Освітні технології: Навч.-метод.посібник. /За ред.О.М.Пєхоти. - К,2001.

2. Куліков Л.В.: Психология настроения: Санкт-Петербургский гос.ун-т,1998.

3. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. Книга для учителя. -М,Просвещение, 1991.

4. Глассер У. Школи без неудачников: М,Прогресс, 1991

5. Черних А.С. Открить человека.- М.,Просвещение, 1991.

6. Крупенин А.Л., Кроха И.М. Зффективньш учитель. Практическая психология для педагогов. - К.: 1995.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Формування здорового способу життя підлітків засобами фізичного виховання. А.В.Полулях

Суть (короткий зміст) ШТ

Формування у підлітків позитивної мотивації на здоровий спосіб життя засобами фізичного виховання; визначення та наукове обгрунтування моделі, критеріїв і рівнів готовності підлітків до ведення здорового способу життя.

Джерела інформації, література

1. Полулях А.В. Формування професійної компетенції майбутнього вчителя засобами інноваційних освітніх технологій. /Житомир: Житомирський державний університет, 2005р.

2. Полулях А.В. Методичний посібник. /Житомир: Житомирський держуніверситет ім.І.Франка, 2006.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Сугестивна технологія.

Болгарський учений, доктор медичних наук, лікар-психотерапевт Г.Лозанов

Суть (короткий зміст) ШТ

Сугестивна технологія є засобом психологічного впливу на колектив, який навчається. Тому в сугестивних технологіях широко використовується метод релаксації.

Це навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам'ятовування.

Джерела інформації, література

1. Освітні технології: Навчально-методичний посібник. - К: А.С.К., 2003.

2. Якса Н.: Основи педагогічних знань: - К,: 2007.

3. Елисеев О.: Практикум по психологии личности. - СПб. Патер, 2007.

4. Козлова С.: Дошкольная педагогика: учебное пособие; - М., 1998.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія розвивального навчання. Арістотель, Ян Колинський, В.Давидов, Д.Ельконін, Л.Занков

Суть (короткий зміст) ШТ

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Завдання розвивального навчання: формування особистості з:

1) гнучким розумом;

2) розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій;

3) певними навичками та творчими здібностями.

Розвивальне навчання - такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або з допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам'ятати його для дальшого навчання.

Джерела інформації, література

1. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. - К.: Українська видавнича спілка. - 1997.

2. Виготский Л. Собрание сочинений. - М., -1991 - т.1.

3. Зайченко І. Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині С.Русової. //Вісник академії наук України. - 1993. - №

1.

4. Занков Л.Дидактика и жизнь. - М., 1968.

5. Ельконін Д. Вибрані психологічні праці. - М., 1989.

6. Якіманська І. Розвивальне навчання. - М., 1979.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія розвитку критичного мислення. Ліпман, Дженні Л Стіл, Куртіс С., Мередіт К., Чарльз Темпл

Суть (короткий зміст) ШТ

Технологія розвитку критичного мислення спрямована на вміння встановлювати логічні зв'язки між предметами та явищами, формувати власну думку, самостійно працювати над вивченням нового матеріалу, висувати нові ідеї, робити висновки.

Учня слід навчити критично мислити, щоб аналізувати інформацію, оцінювати її, переробляти, узагальнювати, відбирати найголовнішу.

Джерела інформації, література

1. Темпл Ч. Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів.

2. Технологія розвитку критичного мислення. //Світлана Тітечко; Краєзнавство. Географія. Туризм, - 2006.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія „Довкілля". В.Ільченко

Суть (короткий зміст) ШТ

Доцільність використання у навчальному процесі дидактичної моделі та запропонованої методики формування цілісних знань про живу природу. Еколого-еволюційний підхід до пояснення процесів і об'єктів живої природи на основі загальних її закономірностей.

Джерела інформації, література

1. Рибалко Л.М. Наступність у формуванні цілісних знань учнів про живу природу. //Роль освітньої програми „Довкілля" в формуванні особистості школяра: науково-практичний семінар, - Рівне, 2003р.

2. Рибалко Л.М. „Екологічна стежка" як необхідний елемент навчального середовища з біології. // Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища: міжнародна науково-практична конференція, - Полтава, 2004р.

3. Рибалко Л.М. Зміст і технології шкільної освіти: збірник наукових праць, -Київ, Педагогічна думка, 2007р.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія формування творчої особистості. М.О.Данилов, М.Н.Скаткін, Б.П.Єсипов.

Суть (короткий зміст) ШТ

Формування творчого самовдосконалення особистості учнів шляхом застосування інтерактивних методів навчання, методу проектів, проблемних та творчих задач і завдань, розвиток творчих здібностей школярів при здійсненні науково-дослідницької та пошукової діяльності.

Джерела інформації, література

1. Науково-методичний журнал „Географія", № 2, січень 2005р., В.Г."Основа".

2. Науково-методичний журнал „Географія", № 22, листопад 2005р., ВГ „Основа".

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Проектна технологія. Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатрик, С.Т.Швацький

Суть (короткий зміст) ШТ

Проектна діяльність передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, демонстрацію практичного застосування набутих знань.

Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання, використовуються різноманітні методи, засоби навчання, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Джерела інформації, література

1. Кручинина Т. Проектная деятельность. - Вестник НМЛ Международного детского центра „Артек". - 1998. - № 1.

2. Леватес Д. Практика обучения: современние образовательние технологии. - М., 1998г.

3. Новие педагогические и информационние технологии в системе образования. /Под ред.Е.Полат. - М. - 1969

4. Селевко Г. Современние образовательние технологии. - М., 1998г.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія колективного творчого виховання. А.Макаренко, І.Іванов

Суть (короткий зміст) ШТ

Сутність технології колективного творчого виховання - формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дає можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Головна ідея ТКТВ - формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших.

Джерела інформації, література

1. Иванов И. Методика коммунарского воспитания: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1990.

2. Иванов И. Знциклопедия коллективних творческих дел. - М.: Просвещение,

1989.

3. Кацинська Л. Виховний процес в сучасній школі. - Рівне, 1997.

4. Карпенчук С. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1997.

5. Орієнтація школярів на педагогічні професії. Методичні рекомендації для педагогічних працівників. - Київ, ІСДО, 1999.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія колективного навчання (програма „Крок за кроком").

Міжнародний центр розвитку дитини (США),

Міжнародний фонд „Відродження", Міністерство освіти України

Суть (короткий зміст) ШТ

Основа Програми „Крок за кроком" - гуманістичний підхід до освіти дітей, побудований на засадах гуманістичної психології і педагогіки, який передбачає повагу до особистості дитини, підкреслення її унікальності, схвалення, заохочення, свободу вибору. З принципом гуманізації тісно пов'язаний принцип природовідповідності - дитина згідно Концепції програми є центром навчального процесу. Програма „Крок за кроком" сприяє освітньому підходу, орієнтованому на особистість, що дозволяє враховувати індивідуальні особливості та індивідуальні потреби дітей.

Джерела інформації, література

1. Програма „Крок за кроком", 1999р.

2. Кларін М. І знову про навчальні технології. //Завуч. - 2000. - № 3.

3. Софій Н. Навчання демократії. //Педагогічна газета. - 1999. - № 10.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Проблемне навчання.

Дж.Дьюг - навчання через роблення

А.Дитирвог, Дж.Бруннер - навчання через дослідження,

Х.Лернер, А.Матюшкин, М.Махмутов, К.Ушинський, В.Оконь.

Суть (короткий зміст) ШТ

В основі теорії проблемного навчання лежать ідеї структуризації учбового матеріалу і домінуючої ролі інтуїтивного мислення в процесі засвоєння нових знань.

Мета проблемного навчання - не тільки дати учням знання, а й показати способи їх здобування, сприяти формуванню пізнавальної самостійності учнів, розвинути в них творчі здібності.

Навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем. Педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Головне у проблемному навчанні - сам процес пошуку і вибору правильних, оптимальних рішень. Принципово важливим є те, що нові знання подаються не для інформації, а для вирішення проблеми.

Джерела інформації, література

1. В.Оконь. Введение в общую дидактику. - М., 1990.

2. Г.Селевко. Современние образовательние технологии. М.: „Народное образование", - 1998г.

3. В.Кукушкін, Педагогические технологии, - Ростов-на-Дону, 2002г.

4. Т.Ильина, Проблемное обучение - понятие и содержание. // Вестник висшей школи. // № 2, 2007г.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія колективного навчання (програма „Крок за кроком"). Міжнародний центр розвитку дитини (США), Міжнародний фонд „Відродження", Міністерство освіти України.

Суть (короткий зміст) ШТ

Основи Програми „Крок за кроком" - гуманістичний підхід до освіти дітей, побудований на засадах гуманістичної технології і педагогіки, який передбачає повагу до особистості дитини, підкреслення її унікальності, схвалення, заохочення, свободу вибору. З принципом гуманізації тісно пов'язаний принцип природовідповідності - дитина згідно Концепції програми є центром навчального процесу.

Програма „Крок за кроком" сприяє освітньому підходу, орієнтованому на особистість, що дозволяє враховувати індивідуальні особливості та індивідуальні потреби дітей.

Джерела інформації, література

1. Програма „Крок за кроком", 1999р.

2. Кларін М.І, знову про навчальні технології//Завуч, - 2000 - № 3.

3. Софій Н. Навчання демократії//Пед.газета - 1999 - № 10.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія колективного творчого виховання.

А.Макаренко І.Іванов

Суть (короткий зміст) ШТ

Сутність технології колективного творчого виховання -формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Технологія колективного творчого виховання дає можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Головна ідея ТКТВ - формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших.

Джерела інформації, література

1. Иванов И. Методика коммунарского воспитания. Книга для учителя. М.::Просвещение,1990.

2. Иванов И. Знциклопедия коллективних творческих дел. -М.:: Просвещение,1989.

3. Кацинська Л. Виховний процес в сучасній школі. - Рівне,1997.

4. Карпенчук С. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. - К.: Вища школа,1997.

5. Орієнтація школярів на педагогічні професії. Методичні рекомендації для педагогічних працівників. - Київ, ІСДО, 1999.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Проектна технологія Дж.Дьюї, В.Х.Кілпатрик, С.Т.Швацький

Суть (короткий зміст) ШТ

Проектна діяльність передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, демонстрацію практичного застосування набутих знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання, використовуються різноманітні методи, засоби навчання, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Джерела інформації, література

1. Кручинина Т. Проектная деятельность. - Вестник НМЛ Международного детского центра «Артек». - 1998 - № 1.

2. Левитес Д. Практика обучения: современние образовательние технологии. - М.,1998г.

3. Новие педагогические и информационние технологии в системе образования. /Под ред Е.Помат.- М.,1999/.

4. Селевко Г. Современние образовательние технологии. - М.,1998г.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія формування творчої особистості. М.О.Данилов, М.Н.Скаткін, Б.П.Єсипов.

Суть (короткий зміст) ШТ

Формування творчого самовдосконалення особистості учнів шляхом застосування інтерактивних методів навчання, методу проектів, проблемних та творчих задач і завдань, розвиток творчих здібностей школярів при здійсненні науково-дослідницької та пошукової діяльності.

Джерела інформації, література

1. Науково-методичний журнал „Географія", № 2, січень 2005р., ВГ „Основа".

2. Науково-методичний журнал „Географія", № 22, листопад 2005р., ВГ „Основа".

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія „Довкілля". В.Ільченко

Суть (короткий зміст) ШТ

Доцільність використання у навчальному процесі дидактичної моделі та запропонованої методики формування цілісних знань про живу природу. Еколого-еволюційний підхід до пояснення процесів і об'єктів живої природи на основі загальних її закономірностей.

Джерела інформації, література

1. Рибалко Л.М. Наступність у формуванні цілісних знань учнів
про живу природу. //Роль освітньої програми „Довкілля" в
формуванні особистості школяра: науково-практичний семінар. -

Рівне,2003р.

2. Рибалко ЛМ. Екологічна стежка як необхідний елемент навчального середовища з біології.//Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища: міжнародна науково-практична конференція. - Полтава,2004р.

3. Рибалко Л.М. Зміст і технології шкільної освіти: збірник наукових праць. - Київ, Педагогічна думка,2007р.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія розвитку критичного мислення.

Ліпман, Дженні Л. Стіл, Куртіс С., Мередіт К., Чарльз Темпл

Суть (короткий зміст) ШТ

Технологія розвитку критичного мислення спрямована на вміння встановлювати логічні зв'язки між предметами та явищами, формувати власну думку, самостійно працювати над вивченням нового матеріалу, висувати нові ідеї, робити висновки.

Учня слід навчити критично мислити, щоб аналізувати інформацію, оцінювати її, переробляти, узагальнювати, відбирати найголовнішу.

Джерела інформації, література

1. Темпл Ч. Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів.

2. Технологія розвитку критичного мислення. //Світлана Тітечко; Краєзнавство. Географія. Туризм, - 2006.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія розвивального навчання. Арістотель, Ян Коменський Суть (короткий зміст) ШТ

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Задання розвивального навчання: формування особистості з:

1) гнучким розумом,

2) розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій,

3) певними навичками та творчими здібностями.

Розвивальне навчання - такий процес діяльності учнів, у ході якого кожна дитина повинна самостійно або з допомогою вчителя осмислити матеріал, творчо застосувати його в нестандартних умовах та свідомо запам'ятати його для дальшого навчання.

Джерела інформації, література

1. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. -К.: Українська видавнича спілка. - 1997.

2. Виготский Л. Собрание сочинений. - М., 1991, - т.1

3. Зайченко І. Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині. С.Русової.//Вісник академії наук України. - 1993 - М.

4. Занков Л. Дидактика и жизнь. - М.,1968.

5. Ельганін Д. Вибрані психологічні праці. - М.,1989.

6. Якіманська І. Розвивальне навчання. - М.,1979.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Формування здорового способу життя підлітків засобами фізичного виховання.

А.В.Полулях Суть (короткий зміст) ШТ

Формування у підлітків позитивної мотивації на здоровий спосіб життя засобами фізичного виховання; визначення та наукове обгрунтування моделі, критеріїв і рівнів готовності підлітків до ведення здорового способу життя.

Джерела інформації, література

1. Полулях А.В. Формування професійної компетенції майбутнього вчителя засобами інноваційних освітніх технологій. //Житомир: Житомирський державний університет,2005р.

2. Полулях А.В. Методичний посібник. //Житомир: Житомирський державний університет ім.І.Франка,2006р.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Педагогічна технологія „створення ситуації успіху". А.С.Бєлкін, В.О.Сухомлинський „Школа радощів". А.С.Макаренко - ідея „завтрашньої радості".

Суть (короткий зміст) ШТ

В основі педагогічної технології „Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до навчання та виховання.

Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Об'єктивна успішність діяльності дитини -це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства.

Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів.

Джерела інформації, література

1. Освітні технології. Навчально-методичний посібник. /За заг.ред.

О.М.Пєхоти. - К.,2001.

2. Куліков Л.В. Психологія настроения. - Санкт-Петербургский государственний университет,1998.

3. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать. Книга для учителя. - М.,Просвещение,1991.

4. Глассер У. Школа без неудачников. - М.,Прогресс,1991

5. Чернога А.С. Открить человека. - М.,Просвещение,1991.

6. Крупенин А.Л.,Краха И.М. Зффективннй учитель. Практическая психология для педагогов. - К.,1995.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія саморозвитку М.Монтессорі.

Девіз педагогіки Монтессорі: „Учителю,допоможи мені це зробити самому".

Суть (короткий зміст) ШТ

- Навчання має проходити відповідно до природного розвитку -дитина сама себе розвиває.

- Все життя дитини - від народження до громадянської зрілості -це розвиток його незалежності і самостійності.

- Урахування сензитивності і спонтанності розвитку.

- Поєднання індивідуального і соціального розвитку.

- Відмова від місії „повчання" дітей; треба створити умови для самостійного розвитку і засвоєння надбань культури.

- Сутність розуму у впорядкуванні і співставленні

- В розумі немає нічого такого, чого вже не було в почуттях.

- Сутність виховання в реалізації ідей раннього розвитку і вільного виховання.

Джерела інформації, література

1. Освітні технології. Навчально-методичний посібник.//За ред.О.Пехоти. - К.,2001.

2. Дивовижний світ педагогіки Марії Монтессорі. //Дит.садок. -1999р. - № 7/8.

3. Дичківська І.,Поніманська Т. Вправи у соціальній поведінці дітей за системою М.Монтессорі. Навчальний посібник. - Рівне,1999.

4. Сорокова М. Монтессори-педагогика: вопроси теории и методики. //Дошкольное воспитание. - 2000 - № 10.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Вальдорфська педагогіка (технологія Рудольфа Штайнера)

Суть (короткий зміст) ШТ

Технологія „вільного розвитку".

Значна увага приділяється розвитку здібностей до відчуття. Всі діти займаються музикою, ремеслами (кераміка, різьба по дереву, вишивання). Педагоги намагаються приблизити дітей до природи і дати уявлення про навколишній світ.

Головне завдання вальдорфської школи - створення психологічного комфорту для дитини, а не реальні знання.

Джерела інформації, література

1. Штайнер Р. Теософия. Ереван. Издательство Ной,2004.

2. Ахметишина І. Школа вільного розвитку.//Початкова школа. -1999 - № 3.

3. Загвозднин В. Общечеловеческое образование, или Суть и смисл Вальдорфской педагогики. //Директор школи.Україна.-2000. - №1.

4. Педагогіка Р.Штайнера: основні уявлення. //Перше вересня. -

2000. - 22 червня.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Технологія формування творчої особистості.

Мішель Монтень, Овід Декролі, Ян Коменський, Й.Песталоцці, С.Русова, Г.Ващенко.

Суть (короткий зміст) ШТ

Виховання та формування творчої особистості - такого індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки - найбільш характерний. Творчі здібності пов'язані із створенням нового оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності.

Джерела інформації, література

1. Мішель Монтень, Досліди.

2. Барбіна Є. Професійна майстерність учителя в історії педагогічної думки. //Рідна школа. - 1998. - № 2.

3. Варко В.,Тютюнникова А. Як визначити творчі здібності дитини? - К., 1991.

4. Дробноход А. Освітні системи майбутнього творяться сьогодні. (Матеріали „Круглого столу"). //Рідна школа. - 1997. - № 2.

5. Зайченко Л. Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині С.Русової/. Вісник Академії педагогічних наук України. - 1995.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Інформаційні технології навчання.

А.Т.Єршов, І.В.Роберт, Ю.І.Машбіц, М.І.Жолдак, С.Пейперт - ідея комп'ютерних навчальних середовищ".

Суть (короткий зміст) ШТ

Інформатизація освіти - це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Джерела інформації, література

1. Єршов А.П. Концепція інформатизації освіти, 1988.

2. ЖолдакМ.И. Система подготовки учителя к использованию информационних технологий в учебном процессе. - М., 1989.

3. Основи нових інформаційних технологій навчання. Посібник для вчителів. /Авт. Кол.; за ред.Ю.І.Машбіца. - К., ТЗМН, 1997.

4. Тихонова Т.В. Нові інформаційні технології у школі і вузі. В збірнику: Освітні технології у школі та вузі. - Матеріали всеукраїнської наукової конференції. - Миколаїв, 1999.

Назва інноваційної педагогічної технології (ШТ), автор-розробник

Проблемне навчання.

Дж.Дьюі - навчання через роблення.

А.Дитервог, Дж.Бруннер - навчання через дослідження.

І.Лернер, А.Матюшкін, М.Махмутов, К.Ушинський, В.Оконь.

Суть (короткий зміст) ІПТ

В основі теорії проблемного навчання лежать ідеї структуризації учбового матеріалу і домінуючої ролі інтуїтивного мислення в процесі засвоєння нових знань.

Мета проблемного навчання - не тільки дати учням знання, а й показати способи їх здобування, сприяти формуванню пізнавальної самостійності учнів, розвинути в них творчі здібності.

Навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем. Педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Головне у проблемному навчанні - сам процес пошуку і вибору правильних, оптимальних рішень. Принципово важливим є те, що нові знання подаються не для інформації, а для вирішення проблеми.

Джерела інформації, література

1. В.Оконь. Введение в общую дидактику. - М.,1990

2. Г.Селевко. Современние образовательние технологии.- М.: „Народное образование", - 1998 г.

3. В.Кукушкін, Педагогические технологии, - Ростов-на-Дону, 2002 г.

4. Т.Ильина, Проблемное обучение - понятие и содержание. // Вестник висшей школи. //№ 2, 2007 г.

Кiлькiсть переглядiв: 794

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.