РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ ВІДДІЛУ ОСВІТИ

КОПАНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ

Автор:Мельничук С.С.,

педагог-організатор Копанівської ЗШ І-ІІст.

КОПАНІ - 2014

Посібник рекомендований для використання в роботі класних керівників, педагогів-організаторів та заступників директора з виховної і навчально-виховної роботи.

Номінація «Виховна робота»

У посібнику вміщено методичні матеріали про сучасні підходи до проблеми превентивного виховання в школі,шляхи створення умов для впровадження

інноваційних технологій з питань превентивного виховання та розкрито зміст технологічного аспекту превентивного виховання в навчальних закладах.

Матеріали уклала:Мельничук С.С.

Комп’ютерна верстка:Мельничук А.О.

Рекомендовано методичною радою

Копанівської ЗШ І-ІІст.

для участі в районному

конкурсі-ярмарку педагогічної творчості,

протокол № 1 від 15.01.2014 р.

ЗМІСТ

Вступ

Сучасні підходи до проблеми превентивного виховання в школі

Реалізація превентивного виховання учнівської молоді в школі

Функції та рівні превентивного виховання

Шляхи створення умов для впровадження інноваційних технологій з питань превентивного виховання

Превентивне виховання: інноваційні підходи (методичні поради)

Превентивне виховання школярів:заходи,ситуації,поради

Література

Вступ

Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

Як зазначається в Концепції превентивного виховання дітей і молоді, превентивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання негативним звичкам, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих відносин.

Система превентивного виховання будується на теоретико-методологічних засадах особистісно орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, міжнародних актів і рекомендацій щодо становища дітей та молоді, положень Національної програми “Діти України”, національних програм протидії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності на СНІД, боротьби зі злочинністю тощо.

Сучасні підходи до проблеми превентивного виховання в школі

Термін «превентивний» розглядається нами як "попереджувальний" (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.

Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки.

Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної школи. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного виховання:

- створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

- забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей та молоді в негативні ситуації;

- надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують;

- забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають наркотичними, психотропними речовинами;

- стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, виробленню з раннього віку навичок охорони власного життя і здоров’я;

- сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів), батьків; об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи.

У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії школи, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця школи з

батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність навчально-виховного процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

Робота педагогічного колективу школи у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки. Адже він має здійснюватись на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склались у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що справляє вирішальний вплив на формування в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо.

Як бачимо, превентивне виховання тісно пов’язане з правовиховною роботою, зокрема, з формуванням правової культури школярів.

Необхідність формування правової культури учнів зумовлена наступними факторами. По-перше, однією із сторін розвитку творчої особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, порушує норми моралі чи законів.

По-друге, в Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, відповідно посилюється гострота проблеми правопорушень серед учнівської молоді. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. За останні 10 років удвоє зріс рівень дитячої злочинності в Україні. Близько 70 тис. дітей і підлітків стоять на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому.

Криміногенність молоді загалом висока в усьому світі. Скажімо, за даними ООН до 30% молоді бере участь у протиправних діях, а 5% скоюють серйозні правопорушення. Однак паралелі з нами проводити тут аж ніяк не можна, тим більше якось виправдовувати загальними тенденціями суто наше явище. У нашій країні правопорушення мають іншу основу й інакші передумови.

Причини злочинності неповнолітніх оцінюються всередині самого злочинного середовища: по-перше, відбувається його омолодження. Так, підлітки віком 14-17 років складають 8% загального населення України, однак скоюють чверть усіх злочинів зросла на 15%. По-друге, спостерігається значне зростання злочинності серед дівчат. Ця “прибавка” у порівнянні з 1988р. склала 44%. По-третє, збільшується рецидивна злочинність. Серед підлітків вона зросла на 20%, а 60% рецидивістів розпочали свою “кар’єру” ще підліткам.

Характерною ознакою злочинності неповнолітніх є те, що вона в Україні набуває все більш організованого, групового характеру. Майже 40% правопорушень підлітків носить такий характер.

З метою правової освіти і виховання учнів в школі варто організовувати тижні чи місячники правових знань, в рамках яких проводити різноманітні бесіди, круглі столи, конференції, брейн-ринги, зустрічі, відеолекторії, виставки, конкурси на правову тематику. Така робота сприяє зменшенню кількості правопорушень серед учнів школи.

Суттєвим у визначенні причин правопорушень слід вважати динамічний зв’язок і взаємозалежність умов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку учня, що впливає на соціальну адаптацію.

У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію учнів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони набувають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші протиправні вчинки. Як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що у 60-80% випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання.Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

- дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;

- відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;

- організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;

- батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;

- недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Слід вважати, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому школа, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми.

Розуміючи важливість даної роботи, педагоги школи повинні прагнути налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками через учнівські щоденники, телефонним зв’язком.

Однією з ефективних форм педагогізації батьків та зростання їх правової культури є заняття батьківського університету. Зокрема, важливу роль у превентивно-виховній роботі відіграють батьківські конференції з участю лікарів, працівників правоохоронних органів.

Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам. Адже обов’язки класного керівника передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, обліку учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення; співпрацю з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

Специфіка професійного завдання класного керівника в превентивному вихованні визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, виявлення та аналізу деструктивних факторів, які зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх.

Підґрунтям грамотної, результативної колекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок.

Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні та організаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримують класні керівники в ході спостереження за поведінкою школярів в урочний і позаурочний час. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваціно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами.

Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.

На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник на початку навчального року складає психолого-педагогічну характеристику класу, оформляє соціальний паспорт класу, планує роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень. Згідно з отриманими від класних керівників даними заступник директора з виховної роботи складає соціальний паспорт школи, план правовиховної роботи в школі.

Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашій школі класними керівниками, дирекцією проводиться профілактична робота з класними колек- тивами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків. В школі повинен бути налагоджений жорсткий контроль за відвідуванням учнями уроків.

У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу слід надавати індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу класного керівника з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками. Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, відвідування учнів удома, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті школи. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, у

процесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм.

Реалізація превентивного виховання учнівської молоді в школі

Превентивне виховання в школі – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

Мета превентивного виховання: підвищити рівень обізнаності в правовій освіті, з проблематикиВІЛ/СНІД, шкідливих звичок; ознайомитися з сучасними профілактичними програмами; навчитися сучасних технологій профілактичної роботи в школі.

Завдання превентивного виховання: забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки., забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Ріст ефективності превентивного виховання відбувся завдяки:

o стимулюванню здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації учнів;

o використанню активних форм і методів виховного впливу на учнів (діалогів, тренінгів, дискусій, акцій);

o використанню досягнень педагогічної та психологічної науки;

o здійснення виховання на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

В навчальному закладі здійснюється просвітницька робота щодозапобігання правопорушенняміпропагандиздорового способу життя. Відбуваються виступи агітбригади з пропаганди здорового способу життя, усні журнали, виставки плакатів і малюнків «СНІД –чума ХХ століття», «Антиреклама алкоголю і тютюну», зустрічі зпрацівниками правоохоронних органів імедичними працівниками, перегляд фільмів. Правовий аспект превентивного виховання в школі передбачає охорону і захист прав особистості, формування в учнів правової культури.Проводятьсяуроки права,тижніправових знань,здійснюється індивідуальна робота з дітьми схильними до правопорушень, з дітьми, які потребують корекції поведінки, класні години на правові темитощо.В роботі методичного об’єднання класнихкерівників також приділяється значна увага попередженню правопорушень та профілактики неуспішності школярів.

В основу системного-комплексногопідходу до здійснення виховного процесу в школі покладено врахування вікових особливостей дітей. Усередніхкласах – це створення,в першу чергу,сприятливої психолого-педагогічної атмосфери, проведення ранньої діагностики й педагогічної корекції відхилень у поведінці, усебічне вивчення індивідуальних особливостей учнів, виявлення дітей з відхиленнями у поведінці і розвитку. Заслуговує уваги робота вчителів, які проводять ранню діагностику: визначають сім’ї, у яких вихованню дітей не приділяється належна увага, знайомляться із сімейними умовами, з’ясовують, яка допомога потрібна батькам у вихованні дитини. У старших класах робота спрямовується на пізнавально-інтелектуальну діяльність учнів.

Узакладі розробленасистема профілактичної роботи:

1.Класні керівникививчаютьособливості контингенту учнів, причини виникнення важковиховуваності, передовий досвід роботи з цими учнями, визначають шляхи вдосконалення роботи з ними та їх сім’ями.

2.Заступник директора з навчально-виховної (виховної) роботи планує виховну роботуз учнями, що входять до групи ризику,кризовимисім’ями, координує і узгоджує план роботи школи з планами роботи класних керівників.

3.Класні керівники виявляють та вивчають інтереси, здібності, нахилиучнів, залучають їх допозакласної та шкільної діяльності.

4.Вчителі-предметники надають індивідуальну допомогу в ліквідації прогалин в знаннях.

5.Педагог-організатор залучає до роботи в гуртках, секціях, клубах, загальношкільних заходах.

6.Органи учнівського самоврядування залучають до різних видів суспільно-корисної діяльності.

7.Батьківський комітет школи співпрацює з педагогічним колективом в організації педагогічного всеобучу батьків, заслуховує на засіданнях учнів з групи ризику та їх батьків.

8.Бібліотекар школи планує розвиток читацьких інтересівучнів.

В навчальному закладі протягомкількохроків дієєдина загальношкільна

системаоблікувідвідуванняучнямизанять. Щоденночерговий вчительна початку робочого днязбираєданіпроучнів, відсутніхнауроках, уточнює причинивідсутностітазаповнюєжурналоблікувідсутностіучнівнауроках.Кожний класний керівникведеоблік відсутностіучнівсвогокласув

класному журналі,збираєдокументипро причинивідсутності кожногоучня(довідкизлікарні(ФАПу)прохворобу, заявибатьківтощо).

Слід також зазначити, що в результаті цілеспрямованої роботи класних керівників та адміністраціївдалося знизити кількість уроків, пропущених без поважних причин.

Класнікерівники, вчителі-предметникизабезпечують постійний контроль за охопленням навчанням учнів та їх відвідуванням навчальних занять.Активно застосовують різноманітні форми підвищення мотиваціїучнів до навчання. На кожному уроці контролюють відвідування учнями навчальних занять. У кожному конкретному випадку відсутності учнів на заняттях невідкладно з'ясовують причини, встановлюють місце перебування дитини.

Учні, якісистематично або тривалий час не відвідують заняттябез поважних причин,відсутні.

Активно використовуєтьсяпедагогічний потенціал батьківських комітетів кожного класу та громадських організацій для впливу на учнів, які без поважних причин пропускають навчальні заняття, їх батьків або осіб, які їх заміняють.

В школі створено раду профілактики правопорушень, в склад якої входять: члени адміністрації школи, вчителі, голова батьківського комітету та педагог-організатор.Рада профілактикибере участь упроведенніантиалкогольних та антинаркотичних заходів, пропагує здоровий спосіб життя.

В обов’язки ради входить організація та проведення правової пропаганди серед учнів, організація навчання класних керівників формам і методам профілактичної роботи, підтримання тісних зв’язків з правоохоронними органами, лікарями.

Робота ради організовується на основі річного плану школи.

Превентивне виховання має сприяти формуванню в учнів моральних почуттів, які регулювали б їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, відповідальності.

Система правовиховної роботи реалізується за такою схемою:

Система правового виховання і освіти
Профілактика правопорушень Правоосвітня робота
Контроль стану відвідування учнями школи Чергування учнів та вчителів на перервах Облік дітей, схильних до правопорушень Проведення місячника правових знань Юридичний всеобуч для батьків Зустріч з працівниками правоохоронних органів
Щоденний контроль відвідування черговими Щотижневий аналіз відвідування на засіданні учкому Що чверті дисциплінарні лінійки Контроль за відвідуванням та поведінкою учнів Прав освітня робота класних керівників Індивідуальна робота з батьками з функціонально-неспроможних сімей
Засідання педагогічної ради, наради при директорові, накази по школі на правову тематику Класні години на правову тематику

Функції та рівні превентивного виховання

Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Корекційно-реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики; відпрацювання медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі навчальних закладів (дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних), а також медичних, правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх і молоді.

Інтегративно-просвітницька функція передбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняногой зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес в роботі з дітьми і молоддю.

Превентивне виховання дітей і молоді здійснюється на трьох рівнях:

а/ раннє, або первинне, превентивне виховання /соціально-педагогічна профілактика/,

б/ вторинне превентивне виховання /превентивна допомога і корекція/,

в/ третинне превентивне виховання /адаптація, реабілітація і ресоціалізація/.

Соціально-педагогічна профілактика /первинна профілактика/ - вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона грунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля дітей і молоді.

Превентивна допомога і корекція – вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим суб’єктам – "групам ризику" /зменшення шкоди, спонукання до прояву самодопомоги тощо/. Це

передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість, навчити, щоб вона сама допомагала собі, розв’язуючи багаточисельні проблеми. що провокують деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:

o реалізація програм превентивного виховання з "групами ризику" із залученням державних, громадських, релігійних організацій, волонтерів;

o патронажна робота з "групами ризику", дітьми і молоддю із неблагополучних сімей з усунення соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;

o організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.

Адаптація, реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.

Шляхи створення умов для впровадженняінноваційних технологій з питань превентивного виховання

Одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу є необхідність забезпечення в кожному навчально – виховному закладі відповідних умов для розвитку фізично та психічно здорової особистості, запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, іншим асоціальним явищам, що негативно впливають на здоров’я людей. Це означає, що в школі має бути побудований такий навчально – виховний процес, який би забезпечував тривалий і цілісний виховний вплив на учнів. Сукупність навчально – пізнавальних занять, стосунки між педагогами і школярами є найраціональнішою системою, сприятливою не тільки для формування гармонійно розвиненої особистості, повнішого розвитку індивідуальності дитини, але й для набуття нею досвіду громадської діяльності, виховання в неї найважливіших соціальних якостей, запобігання девіантній (тобто з відхиленнями від прийнятих у суспільстві соціально – психологічних і моральних норм) поведінці підлітків.

За даними наукових досліджень, найпоширенішими проявами девіантної поведінки дітей шкільного віку є: куріння (62 %), крадіжки (47 %), алкоголізм (25 %), вживання наркотиків, бійки (25 %). Серед інших відхилень в поведінці школярів – приниження людської гідності, вимагання, статева розпуста, бродяжництво.

Для успішної боротьби з такими антигромадськими проявами необхідні грамотна й послідовна робота з корекції відхилень у поведінці учнів, глибокий аналіз чинників, причин і обставин, що їх зумовлюють.

Сьогодні особливо важливою є проблема зайнятості учнів у позаурочний час та педагогічного управління їхньою діяльністю і час дозвілля, оскільки вона пов’язана із виконанням завдань всебічного розвитку особистості в період демократизації та гуманізації шкільного життя.

Тому питання підвищення професійної майстерності педагогів, які організують профілактичну роботу з учнями, є на сьогодні дуже актуальним.

Превентивне виховання – це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагога з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру та проявам асоціальної поведінки підлітків, а також організація належного догляду за їхньою діяльністю.

Основними положеннями методики превентивного виховання є:

v дослідження фізіології дітей, проникнення у внутрішній світ підлітків та вивчення їхніх психологічних особливостей;

v спостереження за впливом спадковості, середовища;

v виховання соціальної спрямованості поведінки школяра;

v організація в сім’ї та школі профілактичних заходів з метою запобігання протиправній поведінці дітей;

v створення психолого – педагогічних умов для належного догляду за діяльністю підлітків.

Зрозуміло, що підвищення ефективності превентивного виховання можливе за умови забезпечення цілісної системи виховних впливів на неповнолітніх, підвищення теоретичного та методичного рівня знань педагогів і батьків з питань запобігання девіантній поведінці, налагодження гуманістичного управління

діяльністю педагогічного колективу, пов’язаною з превентивним вихованням учнівської молоді.

До завдань, які ми ставимо перед собою у превентивному вихованні, передусім належить формування моральної свідомості учнів, яка є головним чинником впливу на вибір способів поведінки на основі морально – правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, що має вирішальний вплив на формування індивідуальної свідомості, самосвідомості учнів.

Вплив суспільної свідомості на індивідуальну здійснюється через реалізацію виховних можливостей навчальних предметів і, безумовно, виховної роботи.

Для превентивного виховання добирається життєво важлива й доступна для шкільного віку за обсягом і змістом морально – правова інформація та інформація про здоровий спосіб життя, яка дозволить в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам’яті учнів непотрібними фактами й деталями. Морально – правові знання сприяють виробленню в школярів чіткого уявлення про те, що є моральним, а що аморальним у конкретній ситуації, що корисно для здоров’я, а що шкідливо. Учень, у якого сформовані правові, моральні погляди й переконання, не лише усвідомлює їх істинність, а й готовий діяти відповідно до суспільних норм і вимог законів.

Основним завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Воно має здійснюватися на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо:

• стимульовано здоровий спосіб життя й позитивну соціальну орієнтацію учня;

• використано активні форми й методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії, акції);

• використано досягнення педагогічної та психологічної науки;

• сімейно-шкільне виховання здійснюється на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

Реалізація мети та завдань превентивного виховання здійснюється за такими критеріями:

Ø на рівні фізичного здоров’я:

прагнення фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності. Фізична розвиненість, загальна фізична працездатність. Загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

Ø на рівні психічного здоров'я (психологічного комфорту):

відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих звичок;

Ø на рівні духовного здоров’я:

узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, почуття прекрасного в житті;

Ø на рівні соціального здоров’я (соціального добробуту):

сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, соціально орієнтована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Ø фізичне виховання є невід’ємною складовою превентивної освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних знань про здоров'я і засоби його зміцнення.

Результатом превентивного виховання є поведінка учнів, що визначається основними показниками вихованості:

1. Поведінка в сім'ї: чи виявляє дитина інтерес до сімейних справ, проблем у родині, чи переживає разом з іншим членами родини радощі й негаразди.

2. Поведінка в школі: уважність на уроках, старанність у виконанні завдань учителів. Вияв почуття відповідальності за доручені справи, бережливе ставлення до шкільного майна, дотримання правил для учнів і режиму закладу.

3. Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні, надання посильної допомоги тим, хто її потребує.

4. Ставлення до ровесників: активна участь у спільній діяльності. Прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами. Бажання безкорисливо допомагати друзям, прагнення не підводити клас, групу.

5. Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху, збереження природи, дотримання чистоти в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.

6. Ставлення до самого себе: охайність і бережливість, дотримання правил особистої гігієни, виконання режиму дня, адекватна оцінка своєї поведінки та окремих вчинків, правдивість, принциповість.

Превентивне виховання: інноваційні підходи Методичні поради

В умовах економічної кризи, зниження життєвого рівня більшості населення загострюється проблема злочинності серед неповнолітніх. Фактично підлітки стали кримінально активною категорією населення. В Україні частка правопорушень, скоєних неповнолітніми, складає 10% від загальної кількості злочинів, вік неповнолітніх правопорушників має тенденцію до зниження. Щороку в середньому близько 11 тис. дітей скоюють злочини та правопорушення до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Нерідко школярі здійснюють кримінальні діяння, вважалися раніше «дорослими» - такі, як шахрайство, вимагання.

Причини підліткової злочинності полягають насамперед у втраті традиційних життєвих цінностей, повсюдне зниження морального порогу, прагнення до легкого забезпечення, послаблення родинних зв'язків, негативний вплив телебачення, Інтернету, комерціалізація спорту і культури та інші негативні прояви тих соціально-політичних та економічних процесів, що відбуваються в нашій державі.

В цих умовах особливо гостро виявляється необхідність застосовувати нові, більш ефективні прийоми та методи впливу на «важких» підлітків, оскільки традиційні методи дії на учнів з ускладненою поведінкою не дають бажаного результату.

Традиційні та сучасні підходи до шкільної профілактики

Традиційні Характеристика Сучасні Характеристика
Інформаційний Учням повідомляються фактичні дані про природу, властивості та шкідливі наслідки тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю Психологічне щеплення Концепція психологічного щеплення подібна до тієї, яку використовують у медицині
Емоційний Стимулювання особистісного зростання дітей. Учні навчаються давати адекватну самооцінку, приймати конструктивні рішення Навички опору тиску Школярі учаться розпізнавати, уникати, переборювати негативні ситуації (пропозиції випити, запалити сигарету тощо). Навчання способів відмови за допомогою рольових ігор.
Організація дозвілля Дітям надається можливість проявити себе в різних формах активного відпочинку, громадської діяльності Розвиток особистішої та соціальної компетентності Формуються навички подолання життєвих труднощів. У школярів
Моралізування Моральні та етичні розвиваються
установки у вигляді лекцій, уміння розв'язувати
бесід проблеми і
Залякування Використання емоційно приймати адекватні
забарвлених закликів не рішення.
вживати психеактивних Вироблення
речовин у зв'язку з їх імунітету до
катастрофічним впливом зовнішнього тиску
на особистість однолітків і ЗМІ,
вміння
контролювати свою
поведінку,
переборювати стрес,
депресію.
Формування вміння
наполягати на
своєму.

Примітка: За основу взято таблицю, вміщену в статті Н. Левшунової «Методи превентивного виховання» (газета «Психолог» № 26, 2010 рік с. 30-31).

Превентивне навчання має поєднувати як традиційні прийоми, так і методи навчання у групі, наведені вище. Групові заняття мають таку структуру:

1. Вправи - активатори (створюють робочу атмосферу, усувають
психологічні бар'єри).

2. Розминка у вигляді гри або вправи (сприяє включенню всіх учнів у
групову роботу).

3. Вправи на формування адекватної самооцінки.

4. Вправи на розвиток навичок планування поведінки та аналізу ситуації.

5. Вправи на формування позитивних життєвих цілей і розвитку мотивації.

6. Групові дискусії і мозкові штурми (для розвитку здатності аналізувати і
прогнозувати ситуацію).

7. Рефлексія (підбиття підсумків заняття, отримання зворотного зв'язку).

Групові заняття проводять класні керівники, психологи чи соціальні педагоги.

Превентивне виховання школярів:заходи,ситуації,поради

Усі превентивні заходи з виховання учнівської молоді, можна поділити на три типи: первинна, вторинна і третинна превенція (запобігання). Одним із заходів первинної превенції є соціально-педагогічний захист, що допомагає подолати міжособистісні конфлікти і розвиває здатність до позитивних, правомірних стосунків.

Виникненню конфлікту сприяє ситуація, коли один із суб’єктів: не встановлює контакт (дивиться похмуро, не всміхається, не звертає увагу на партнера; позбавлений почуття гумору; говорить тільки про те, що йому вигідно і цікаво; не вислуховує інших, постійно їх перебиває; маніпулює, застосовує нечесні прийоми; нападає, критикує, звинувачує; не визнає своїх помилок, ніколи не вибачається.

Можна запропонувати дітям десять правил поведінки, які не тільки попередять конфлікт, а й формуватимуть риси характеру.

1. Дай партнеру виговоритись.

2. Вимагай обґрунтування його претензій чи звинувачень.

3. Знайди потрібні слова для заспокоєння його агресії.

4. Свою негативну оцінку подавай як відображення особистих почуттів.

5. Запропонуй партнеру сформулювати бажаний результат.

6. Розглядай проблему конфлікту як задачу з підручника і знайди варіант її розв’язання.

7. Дай партнеру «зберегти своє обличчя».

8. «Збережи й своє обличчя», утримуйся в позиції «на рівних».

9. Не бійся компромісу і вибачень.

10. Домовляйся й не руйнуй мирних стосунків.

ДЕСЯТЬ ТАБУ В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ

Забороняється:

1. Несправедливо оцінювати партнера.

2. Приписувати йому погані наміри.

3. Демонструвати знаки зверхності.

4. Звинувачувати й приписувати відповідальність тільки партнерові.

5. Ігнорувати його інтереси.

6. Бачити все тільки зі своєї позиції.

7. Перебільшувати свої заслуги.

8. Нервувати, кричати, нападати.

9. Зачіпати «больові точки» і уразливі місця партнера.

10. Обрушувати на партнера багато претензій.

ВЧИСЯ САМОРЕФЛЕКСІЇ:

1. Створюй більш ефективний образ свого «Я», знай про себе правду, вмій дивитися правді у вічі.

2. Реагуй на факти своєї поведінки, а не на уявлення про них.

3. Не приділяй підвищеної уваги до похвали і вихваляння.

4. Не реагуй надто емоційно на зовнішні подразники, умій відкласти свою реакцію на них.

5. Умій прощати собі й іншим.

6. Не нашаровуй почуття жалості до себе.

7. Умій направляти свою агресію на справи, а не на людей.

Основними завданнями вторинної превенції є якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини для попередження їх подальшого розвитку. Її підґрунтям є результати різнопланової діагностики. Прикладом може послужити діалог етичного заняття з підлітками «Поспішай робити добро».

Заняття починається з двох маленьких експериментів. У першому дітям пропонується протягом однієї хвилини записати на аркуші будь-які слова. Коли вони написані, педагог пропонує підкреслити ті, які стосуються моральності. Закінчивши роботу, бажаючі читають свої слова.

- Який висновок ми можемо зробити? Так, наше життя і наші думки обов’язково стикаються з моральними проблемами. Як ви думаєте, чому?

Ось та зав’язка, з якої починається діалог. Далі пропонується учням написати десять прикметників, і, діючи аналогічно, педагог веде діалог зі школярами про закономірності отриманих результатів експерименту.

- Який висновок ви можете зробити з результатів експерименту? Так, в арсеналі людської думки визначне місце посідають проблеми моралі, моральні оцінки, етика взаємин. Необхідність у своїх діях нести добро оточуючим влучно виражає народне прислів’я: «Поспішай робити добро». Чи можете ви це прислів’я застосувати до своєї поведінки? Звернімося до вашого досвіду. Виберіть найбільш властивий вам варіант поведінки у типових життєвих ситуаціях.

ЖИТТЄВА СИТУАЦІЯ

Неділя. По телевізору має транслюватись улюблена передача. Але мама через об’єктивну причину просить саме у цей час погуляти з маленьким братом. Який варіант відповіді ви оберете?

1. Запропоную подивитись передачу разом із братом.

2. Спочатку подивлюся передачу, потім піду погуляю з братом.

3. З’ясую, з якої причини мама не може сама погуляти, потім вирішу, як вчинити.

4. Піду погуляю з братом.

5. Придумаю братові яку-небудь цікаву гру, щоб він не захотів іти гуляти.

Прокоментуйте свій вибір.

ІІ. Класний керівник оголосив дітям, що на ялинку в цирк (або якусь іншу місцеву установу) вдалося дістати вісім квитків, і сказав: «Вас у класі 15 чоловік. Я вас усіх люблю і не можу вирішити, кому не йти. Зробіть це самі. Підніміть руку ті, хто сам вирішив не піти або запропонуйте, як зробити по-іншому».

Як ти вчиниш?

1. Запропоную тягти жереб, щоб не було шкода.

2. Запропоную розв’язати проблему голосуванням.

3. Запропоную дати ці квитки тим, хто це заслужив навчальною й активною роботою.

4. Підніму руку, що не піду.

5. Запропоную розподілити по групах, а група нехай вибере гідних.

Поясніть обраний варіант. Вибір варіантів діти роблять письмово, щоб педагог міг проаналізувати спрямованість їхнього рішення і спланувати роботу далі.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ, ПЕДАГОГАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ ПРО ПРЕВЕНЦІЮ НАРКОМАНІЇ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ І МОЛОДІ

Ваші зусилля повинні бути спрямовані на попередження наркоманії та раннє її виявлення серед підлітків. Ви повинні звернути особливу увагу на появу таких особливостей у поведінці підлітків:

1. Часта зміна знайомих, поява нових друзів, з якими підліток вас не хоче знайомити. Здебільшого ці друзі не хочуть заходити у квартиру і викликають підлітка на вулицю.

2. Поява відчуженості або невмотивованої неприязні, грубості, особливо щодо батьків, зміна звичок, захоплень, інтересів, намагання проводити свій час з новими приятелями, виїзд з ними за межі міста «за наркотиками».

3. Поява нової тематики малюнків у підлітків, які захоплюються малюванням (зображення шприців, голівок маку), поява аналогічних татуювань.

4. Поява грошових боргів, продаж сімейних цінностей, коштовностей, перепродаж речей для отримання власних грошей.

5. Зневажливе ставлення до навчання, нехтування своїми обов’язками, погіршення успішності, пропуски занять без поважних причин, відмова від навчання, роботи.

6. Погіршення біологічних ритмів унаслідок вживання наркотиків: різка зміна піднесеного настрою пригніченістю, дражливістю, поганого сну – тривалим глибоким сном; поганого апетиту – хорошим прийомом великої кількості рідини (здебільшого солодкої).

7. Зміна ритму активності (її зниження вранці та вдень), сонливість, млявість, підвищення активності в другій половині дня, втрата сну.

8. Поява слідів проколів шкіри по ходу підшкірних вен.

9. Зміна зовнішнього вигляду підлітка: поява незвичайного почервоніння або блідості, жирність шкіри, незвичайний блиск очей, розширення зіниць, поява жовтизни на зубній емалі чи швидке руйнування зубів, особливо передніх.

10. Відсутність кашлю при простудних захворюваннях.

Крім названих ознак, треба звернути увагу на тютюновий дим у квартирі з незвичайними домішками, запах паленої трави або синтетики, закоптілого посуду (тарілок та мисок), шприців, лікарських засобів, цілих або подрібнених рослин, бинтів, просочених розчином коричневого відтінку, засобів побутової хімії, придбаної не вами.

Третинна або цілеспрямована превенція - це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вона теж повинна бути індивідуальною і містити заходи з виявлення й усунення конкретних недоліків родинного, шкільного і суспільного виховання, а також цілеспрямовану роботу з тими підлітками, які мають відхилення у поведінці.

ЯК ЗАПОБІГТИ АГРЕСИВНОСТІ

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока до інших людей, тварин - це проблема емоційного і психічного плану. У такому випадку потрібно звертатися до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна і войовнича - переконайтеся, чи не ви або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини треба бути уважнішими; роз’яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилася регулювати свої взаємини з іншими людьми.

4. Якщо дитина не може стримувати гнів, необхідно залучати її до «активного слухання», щоб вона привчалася вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервовість.

5. Із домашнього кінозалу вилучити фільми і телепередачі зі сценами насильства, жорстокості.

6. Не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.

7. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8. Привчати дітей до самостійного розв’язання своїх проблем так, наскільки це можливо без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось добре.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила - це все допоможе запобігти агресивності.

Отже, сучасні педагогічні дослідження переконують, що превенцію треба пов’язувати з формуванням конкретного морального почуття відповідальності школяра. Адже, превентивне виховання - це організований комплекс систематичного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю учнів для попередження антигромадської поведінки.

Література

І.Вітульська 3. Партнерство заради виховання // Школа. - 2010-№ 5- С. 40

2.Дмитренко А. Правова освіта й виховання // Школа. - 2009. -№ 3.- С. 41

З.Левшунова Н. Теоретичні та практичні основи профілактики залежності в підлітків //Психолог - 2009-№ 35- С. 11

4.Левшунова Н. Методи превентивного виховання // Психолог. - 2010 - № 26- С. 26

5.Луковська С. Учнівське середовище: злочинність та правове виховання // Школа. - 2009. №11-С. 66

Кiлькiсть переглядiв: 9684

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.