Історико-географічний опис
села Круки
Радивилівського району
Рівненської області
Історико-географічний опис села Круки Радивилівського району Рівненської області.-
Круки,2009.-14с.
Автор –
Мельничук Анатолій Олександрович,
вчитель історії та географії
Копанівської ЗОШ І-ІІст.
Село знаходиться в південно-східній частині Радивилівського району Рівненської області.Відстань до районного центру-17км.Входить до складу Підзамчівської сільської ради.Протяжність території села із заходу на схід 1114м,з півночі на південь-793м.Круки межують з такими селами:на півночі з с.Копані,на сході з с.Комарівка та південному сході з с.Валігури Кременецького району Тернопільської області,на південному заході з с.Підзамче.В селі нараховується 54 заселених і 6 незаселених хат.Населення становить 181 особа,з них 92 чоловіки та 89 жінок(станом на 09.06.2009р.).Рельєф в основному рівнинний,лише південно-східна частина Круків знаходиться в низовині.Через село проходить кам’яна дорога Підзамче-Копані,прокладена у 1972-1974рр.На північно-західній околиці села росте сосновий ліс загальною площею 17 гектарів.В цьому лісі також ростуть черешні, малини, суниці, гриби.Грунти переважно сірі лісові та чорноземи опідзолені.На західній околиці села є невеликий кар’єр, у якому копають жовту глину.
Достовірних письмових даних про виникнення села немає.За переказами людей село було засноване приблизно наприкінці XVII століття.Внаслідок трьох поділів (1772,1793,
1795рр.) територія Речі Посполитої була поділена між Росією,Австрією і Пруссією.Волинські землі,в тому числі й територія,на якій знаходився хутір,увійшла до складу Російської імперії.Чудові природні краєвиди,родючі грунти та зручне географічне положення не могло залишитися без уваги для заможніх польських та українських землевласників-магнатів.
Одним із таких землевласників,якому сподобалися ці землі,був чоловік на прізвище Крук.Згідно легенди, він виграв у карти право на володіння цими землями в іншого пана.
Проте на відміну від деяких панів,Крук був добрим господарем.З часом навколо свого маєтку він став оселяти деяких своїх родичів-однофамільців для спільного ведення господарства та розширення території власного хутора.І коли поблизу їх помешкань проходили чи проїжджали чужі люди й запитували чиї це маєтки або хто тут проживає,то у відповідь чули – Круки(земля родини Круків).Ось тому,згідно легенди,від тих часів за хутором, який з часом збільшувася,
залишилася назва – Круки.Жителі села в основному займалися обробітком землі-сіяли ячмінь, жито, городні культури; розводили худобу,свиней,кіз та домашню птицю.Зерно обмолочували ціпами,а мололи в саморобних жорнах.Хати були дерев’яними, покриті соломою.Тип забудови двору був вільним.Двори огорожувалися типом вер’є.
Протягом першої половини ХVIIIст. становище селян в Круках, як і в більшості навколишніх сіл,було важким-вони були закріпаченими і мусили виконувати панщину та інші повинності.В другій половині ХІХ-на початку XX століття відчутних змін в селі не відбулося,проте ровивалася торгівля та обмін власної сільськогосподарської продукції на реманент та промислові товари-сукно,мило,сірники тощо.Полотно ткали із конопель власноруч.Населення було неписьменним.Молитися ходили за дев’ять кілометрів до Почаївської Свято-Успенської лаври. На той час в селі було 14 хат,які були метрів за 50-300 одна від одної та близько 50 жителів.Разом з вільним використовувалися однорядний і дворядний типи забудови дворів.
На початку Першої світової війни через Круки проходили війська російської армії,яка вела наступ на Південно-Західному фронті проти Австро-німецького блоку.А вже у квітні 1915 року німецькі та австро-угорські війська відвоювали втрачені раніше території до лінії Тернопіль-Кременець-Дубно.Після війни територія краю згідно з домовленостями Паризької мирної конференції 1919р. та Ризького договору 1921р. увійшла до складу Польщі і перебувала там до вересня 1939 року.Проте внаслідок діяльності комуністичної партії Західної України(КПЗУ),яка знаходилась у складі комуністичної партії Польщі,у січні 1918 року в селі проголошено радянську владу.Влітку 1920 року близько 15 жителів села у лавах Першої Кінної армії брали участь в боях проти польських військ.
В цей час кручани в основному обробляли викуплені в панів земельні наділи від 2 до 5 моргів(1 морг дорівнював 0,57 га).Також ходили працювати на панські землі.Оплата була мізерною-1 злот за 10 кіп жита(1 копа-64 снопи).Корова тоді коштувала 5-6 злотих.В селі була лавка,в якій продавався різний домашній крам.Для будівництва колоди розпилювали трачками.Проте люди жили бідно.Навіть були випадки, коли для годівлі худоби знімали солому з дахів власних хат.Худобу випасали босоніж до самих заморозків.Одна пара доброго взуття була на кілька членів сім’ї.В хаті Голуба Йосипа Гнатовича була школа.Навчання дітей проводив приїзний ксьондз (Йозеф Загурський?) на українській та польській мовах.Тоді в селі було вже 29 хат,в яких проживали близько 150 мешканців.Село стає більш компактним-новоодружені будували свої житла ближче одне від одного на відміну від своїх родичів-предків.
З початком Другої світової війни Радянський Союз завдав удару Польщі зі сходу.17 вересня 1939 р. війська сформованого спеціально для цього Українського фронту перейшли радянсько-польський кордон і майже без опору приєднали західноукраїнські землі до СРСР.А вже у червні 1941 року Круки,як і більшість тогочасних українських сіл,опинилися в полум’ї війни.
Німецькі загарбники забирали в людей худобу,домашню птицю та харчі.Фашистами були визначені денні норми здачі продуктів.Для приготування харчів німецькі солдати корчували дерева,ламали та розбирали дерев’яні огорожі та стодоли.Восени 1941 року частина жителів села рушила,як тоді казали,у біженці на схід України.За тимчасової окупації фашисти та їх прислужники вбили 12 мирних жителів,вивезли на каторжні роботи до Німеччини 11 чоловік,спалили третю частину села.На різних фронтах Великої Вітчизняної війни 37 жителів села билися проти гітлерівців,а сім чоловік працювали на заводах в тилу радянської армії.Водночас в селі таємно діяла група людей,яка спрямовувала свої зв’язки з бандерівцями,тобто її члени в певній мірі були учасниками національно-визвольних змагань.До неї входили Ліпінський Давид ?,Пачкарук Лідія Купріянівна,Пачкарук Антон Теодосійович,Вознюк Марія Іванівна,Голуб Йосип Гнатович,Довгалюк Матвій Герасимович,Гнатюк Ничипір ? ,Додь Василь ?,Вознюк Ганна Панасівна та інші.Всього виявлено 30 учасників визвольних змагань,з них 4 жінки та 26 чоловік.Загинули від совєтів 13,були репресовані 13,не репресовані 4.Часто ці люди ховалися у криївках.Одна з таких криївок була вирита в колодязі на подвір’ї Пачкарук Марії Климівни(нині господарство її онука Мельничука Анатолія Олександровича).Криївка була збудована слідуючим чином:в другому бетонному крузі згори колодязя був видовбаний прохід розміром 65*45 сантиметрів.Далі було приміщення 2 метри довжини,1,5 метри ширини та висотою приблизно 1 метр.
Незважаючи на воєнні дії, село продовжувало жити,хоч кожний день,був прожитий із страхом і тривогою.Кручани жили надією на швидше звільнення села від загарбників.
19 березня 1944 року радянські бійці 13-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта М.П.Пухова та бійці 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії під командуванням генерала Х.Д.Хамсурова визволили село від фашистів.Фактично радянська влада в Західній Україні існувала тільки у великих містах,у селах вдень було двовладдя,а вночі всевладдя оунівців.
Відступаючи,німецькі солдати частково залишали за собою техніку,зброю та боєприпаси.Четверо підлітків із села загинули,
розбираючи ці боєприпаси.Серед них був Довгалюк Василь Герасимович.
Післявоєнні роки також були важкими.Не повернулися з фронтів 28 односельчан,10 з них пропали безвісті.Пять чоловік були засуджені за співробітництво з оунівцями.Серед них були Вознюк Василь Іванович,Додь Василь ?,Ліпінський Давид ?.Село повільними темпами поверталося до мирного господарського життя.У 1947 році в Круки прибула вчителька ? Ганна Панасівна.Казали,що вона сама була родом із села Перенятин.Але їй судилася трагічна доля.Троє місцевих чоловіків відрубали її голову.Більшовицькі посіпаки позрізали встановлені в селі фігури,які були заново поставлені в 1990 році.У 1948 році внаслідок примусової колективізації в Круках було утворено колгосп імені Надії Крупської.В заможніших селян радянська влада забирала сільськогосподарський реманент, коней, будівельні матеріали.
Наприкінці 40-х років ХХ століття населення села становило близько 80 мешканців.Чимало сімей емігрували в Ростовську область Росії.Через кілька років частина цих сімей повернулася назад,а частина залишилася жити на новому місці.Тоді ж в хаті Кравчука Карпа був організований сільський клуб.У 1953 році після об’єднання з колгоспом «Червоний партизан» села Копані місцевий колгосп став називатися імені 17 вересня,який проіснував до 1992 року.У 1954 році в хаті Коношевської Ганни була відкрита місцева початкова школа.Першою вчителькою була Ковалівська Надія Дмитрівна родом із Житомирщини.До першого класу пішли 14 дітей віком 7-10 років.Дорога до шляху Почаїв-Червоноармійськ була грунтовою, тому добиратися до районного центру,особливо у негоду,сільським мешканцям було важко.Адже добиралися в основному пішки,деколи кіньми на підводах.
У 60-70-х роках ХХ століття в Круках відбулися певні зміни:через село була прокладена кам’яна дорога Підзамче-Копані,збудовано магазин,клуб,в хаті Кравчука Андрія почав діяти медпункт.У 1972 році місцеву школу було закрито у зв’язку із відкриттям восьмирічної школи в Копанях.На місцевій фермі розводили кури,качки,вівці й телята.Була тут і конюшня,в якій утримували десять пар коней.У 1977 році на території ферми тодішнім керівництвом колгоспу було споруджено водонапірну башню.Замість дерев’яних та кам’яних хат люди почали зводити власні будівлі із шлаку й цегли,які накривали бляхою і шифером.У кожному господарстві обов’язково була корова,подекуди дві.На власних городах,розмір яких в основному сягав до пів гектара,вирощували городину, кормові буряки,
картоплю,сіяли ячмінь,пшеницю,гречку,жито та кукурудзу.Із Радивилова через Круки почав їздити рейсовий автобус «Радивилів-Копані» п’ять разів на день.В селі працювало провідне радіо.Населення села на початку 80-х років ХХ століття налічувало 297 мешканців.Близько двох десятків підлітків навчалися в училищах і технікумах.Така ж кількість дорослого населення села працювала на постійних роботах в районному та обласному центрах.Основна кількість населення села була зайнята сільськогосподарськими роботами в місцевому колгоспі-люди,заробляючи трудодні, вручну обробляли, в основному, площі цукрового буряка,так звані «норми»,а також перевертали покоси,звозили й скирдували солому,перебирали картоплю, просапували кукурудзу.У 1987 році в Круках була збудована баня,яка функціонувала лише 8 років.В ній працював міні-бар.В цьому ж році був проведений сільський водогін,і сьогодні ним користується 44 двори.
На початку 90-х років ХХ століття в селі проложили асфальт на центральній вулиці та провели заміну електричних опор.
У 1991 році місцевий колгосп перейменовано на АВОП «Промінь»,проте воно проіснувало тільки близько десяти років.Було проведено розпаювання колгоспних земель,внаслідок чого пай становив 2,73 га.Сьогодні більшість своїх паїв кручани здали в аренду до фермерського господарства «Мрія».Чимало людей збільшили свої власні городні ділянки внаслідок пайових наділів.
В середині 90-х років ХХ століття Круки зазнають негативних змін:різко зменшується кількість жителів села,повністю занепала ферма,рейсовий автобус в деякі дні зовсім перестав їздити.Було навіть так,коли його не було тижнями.Перестав існувати сільський клуб.Лише у 2000 році було відкрито початкову школу у приміщенні колишнього медпункту,а сам медпункт перенесено в інше місце.Проте у 2008 році школа була закрита.
Сьогодні Круки є мальовничим селом,але воно занепадає як в демографічному, побутовому, економічному, так і в культурному плані.Обіцяна звідусіль газифікація села залишилася на папері.Хоч автобус тепер курсує тричі на день,крім вихідних.
Жителі села сподіваються на кращі переміни не тільки у рідному селі,а й в цілому в державі.Адже від національної стабільності й порядку залежить добробут кожного населеного пункту країни.
Використані джерела:
1.Спогади Білецької Теклі Марківни(14.10.1905р.н.-16.08.1999р.)
2.Спогади Пачкарук Марії Климівни(08.03.1910р.н.-17.06.2000р.)
3.Спогади Мельничук Лідії Купріянівни(25.08.1929р.н.-06.03.2003р.)
4.Спогади Вознюк Галини Мусіївни(01.11.1930р.н.)
5.Історія міст і сіл УРСР в 26-и томах.Ровенська область.К.-1973.-652с.;іл.
5.Зелинский В.Обьятия отча//Очерки по истории Почаевской лавры.Почаев,2000.-192с.,ил.
6.Українська минувшина:Ілюстрований етнографічний довідник/ А.П.Пономарьов,Л.В.Артюх та ін..К.:Либідь,1993.-256с.;іл.
7.Газета «Прапор перемоги» ,10 липня 2009 року.
Коментарi