Повернутися до звичайного режиму

.

Методи активізації пізнавальної діяльності учнів як засіб розвитку предметних компетентностей учнів на уроках історії

Укладач:Мельничук А.О.,вчитель історії Копанівської ЗОШ І-ІІст.

З М І С Т

1.Вступ ………………………………………………………………………… 3

2.Основна частина

Розділ І

2.1.Предметна компетентність учнів як орієнтир сучасного навчання в школі……………………………………………………………………………..5

Розділ ІІ

2.2.Розвиток учнівських компетенцій як основа успішності навчання ….….9

Розділ ІІІ

2.3.Методи активізації пізнавальної діяльності в системі компетентнісно орієнтованого підходу у навчанні учнів………….……………………….…12

3.Висновки……………………………………………………………………..19

4.Додатки ………………………………………………………………………21

5.Література……………………………………………………………………25

3

ВСТУП

В освітньому середовищі сучасної школи здійснюються спроби впровадження різних педагогічних інновацій,що пов’язані з інформаційно-комунікативними технологіями.Важливе місце сьогодні у навчально-виховному процесі належить розвитку предметних компетенцій учнів.

Актуальність теми полягає у тому,що у зв’язку з орієнтацією сучасної освіти на компетентнісно орієнтовану модель навчання значна увага має бути приділена виробленню в школярів уміння отримувати знання під час навчально-виховного процесу.Важливу роль на уроках відіграє використання методів активізації пізнавальної діяльності як засобу учнівських компетенцій,які складатимуть основу успішності навчання.Сьогодення ставить вимогу не простого планування і проведення уроку,а технологічного підходу,тобто чіткої,системної,логічної,науково обґрунтованої діяльності.

Теоретичний аспект поданих матеріалів опирається на сучасні погляди науковців та істориків О.Пометун,Л.Пироженко,К.Баханова,Г.Селевка, О.Хуторського,І.Мішиної,Л.Жарової,О.Фідрі та інших.Узагальнення матеріалів даних авторів дало змогу чітко висвітлити сутність методів пізнавальної діяльності в системі компетентнісної моделі навчання історії.

Мета курсової роботи:

Ø висвітлити поняття «компетентність» як явище взагалі та в контексті освітньої діяльності зокрема;

Ø визначити можливі шляхи до впровадження компетентнісно орієнтованого підходу у навчанні;

Ø розглянути та систематизувати методи активізації пізнавальної діяльності учнів та показати шляхи їх реалізації;

Ø теоретично обґрунтувати доцільність розвитку учнівських компетенцій як основу успішності навчання.

Завдання курсової роботи:

Ø опрацювати рекомендації МОН України щодо підвищення фахової майстерності педагогічних працівників в умовах післядипломної педагогічної освіти;

Ø провести аналіз наявних інформаційних джерел на предмет обговорення та вирішення проблеми впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчанні науковцями та практичними освітянами взагалі та в рамках загальноосвітньої школи;

Ø розглянути відомі на сьогодні методи активізації пізнавальної діяльності як засіб розвитку учнівських компетенцій та показати пріоритети їх застосування.

4

Використана література в курсовій роботі є змістовною, доступною,

корисною та методично цінною.Її опрацювання надасть можливість кожному педагогові зрозуміти і засвоїти актуальність компетентнісно орієнтованого підходу в навчанні та зреалізувати його в практичній діяльності.

5

РОЗДІЛ І

2.1.Предметна компетентність учнів як ключовий орієнтир сучасного навчання історії у школі.

Динамічний розвиток сучасної світової цивілізації наприкінці ХХ-початку ХХІ ст., стрімкі зміни в техніці й технологіях,інтелектуалізація праці,зростання соціальної мобільності,піднесення ролі особистості в суспільному житті свідчать про формування нового типу суспільства,яке постійно змінюється,оновлюється та є відкритим для різноманітних нововведень.Кардинальні соціально-економічні реформи впливають на освітню політику,що передбачає модернізацію змісту освіти,зокрема пререорієнтацію з предметно-орієнтованої на особисто-орієнтовану.Одним із головних завдань сучасної системи освіти є створення умов для розвитку й самовиявлення кожної особистості,формування покоління,здатного до активної творчої діяльності та розвитку цінностей суспільства.

Важливе місце в змісті сучасної шкільної освіти посідає історична освіта.Вивчення історії у школі дозволяє учням познайомитись із соціальним досвідом у всіх сферах людського життя і сформувати уявлення про розвиток людства в соціальній,економічній,політичній,релігійній сферах тощо.

Вивчення історії є основою культурного вдосконалення учня,його громадянського становлення,формування соціальної активності особистості та розуміння учнями власного місця в суспільстві [30 С.6].

Знання й компетентність стали найбільш цінними товарами,серед яких важливе місце займають історичні знання.Вони стали невід’ємною складовою освіти громадянина,необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.Історія як предмет є унікальною,бо впливає на формування системи мислення,надає можливість людині вільно пересуватися в історичному просторі,озброює її знанням історичного досвіду,що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні й соціальні

процеси.До того ж,історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особи і,разом з тим,вчать цінувати й поважати думки інших.

Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мислення,творчу уяву,толерантність,громадську активність особистості[16 С.2].

Отже,історична освіта покликана готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі,створити умови для взаєморозуміння між людьми,що представляють різні культурні,релігійні та етнічні традиції,допомогти людині усвідомити себе не лише представником певної країни і регіону,але й громадянином Європи та світу.

6

Сьогодні у світовій освітній практиці провідною стає нова парадигма освіти,що поєднує знаннєву,діяльнісну й ціннісно-орієнтаційну складові змісту навчання й формується «від результату».ЇЇ напрямами в українській теорії та філософії освіти можна вважати діяльнісний,особистісно орієнтований та компетентнісний підходи[23 С.2-3].

Одним з основних напрямків модернізації освіти вважається її якість,адже якість освіти розуміється нами як відповідність освітнього результату вимогам особистості,суспільства й держави.У ситуації динамічного соціально-економічного розвитку країни аналіз запитів суспільства дозволяє виявити потребу в нових результатах освіти.У наш час конкурентоспроможність людини на ринку праці багато в чому залежить від її здатності опанувати нові технології,адаптуватися до умов праці,що змінюються.Однією з відповідей системи освіти на запит роботодавців і суспільства загалом є ідея компетентнісно орієтованої освіти.

Поняття компетентності є запозиченням із західної педагогічної лексики й останнім часом є предметом дослідження багатьох міжнародних організацій,які виробляють свої рекомендації щодо формування компетентності.Здебільшого компетентність визначається як «спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби,кваліфіковано здійснювати у певному напрямі,виконувати завдання

або роботу»[21 С.5].Якщо в рамках знаннєвої моделі навчання історії найважливішим завданням було сформувати в учня цілісну картину життя в часово-просторовому вимірі,то в рамках компетентнісної моделі це лише бажане навчальне завдання.За наявності інших важливих складових його реалізація може забезпечити високий рівень компетентності в галузі.Цими іншими складовими,попри знання,є відповідні вміння,навички і досвід використання історичної інформації.

Сьогодні завдання навчальних закладів-представити підростаючим поколінням наявні в людства ресурси для компетентної діяльності й надати їм достатні можливості випробувати різні способи їх використання,різні стратегії поведінки в реальних та змодельованих з навчальною метою ситуаціях.Під ресурсом для тієї чи іншої діяльності розуміються необхідні для цього знання,вміння,навички та досвід,а здатність поповнювати і використовувати їх називають компетенціями[20 С. 3].

У сучасних словниках слово «компетенція» розкривається із вказівкою на його латинське походження (competentia-погодженість частин і compete-підходжу,домагаюся,відповідаю).Відповідно,поняття «компетенція» може

7

мати два різних значення:по-перше,це коло повноважень певної установи або особи;по-друге,це коло питань,в яких дана особа має досвід.

Сучасна дослідницька та методична література тлумачить різні підходи до розкриття сутності поняття «компетентність».Наприклад,відома вчена-методист О.Пометун вказує,що компетентнісний підхід в освіті-це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості.Результатом такого процесу повинно бути формування загальної компетентності людини,що є сукупністю ключових компетентностей особистості[21 С.5].Тому під комптенцією слід розуміти здатність людини кваліфіковано здійснювати ту чи іншу діяльність,успішно розв’язувати завдання,поставлені перед нею життям,продуктивно виконувати якусь роботу.

Щодо історії,про навчання якої йде мова,дослідники виділяють предметні та загальні стосовно цього предмета компетенції,узявши за основу структурування історичної свідомості німецького дидакта К.Бергмана:

1)свідомості часу(раніше-сьогодні-завтра);

2)свідомості дійсності(дійсно-вигадано);

3)свідомості історичності(статичне-мінливе);

4)свідомості ідентичності(ми-вони-інші);

5)політичної свідомості(верхи-низи);

6)соціально-економічної свідомості(багаті-бідні);

7)моральної свідомості(добре-погано);

8)статевої свідомості(чоловіче-жіноче).

К.Баханов виділяє ряд предметних ( історичного часу, простору,

історичності,дійсності та джерел інформації, ідентичності, цінностей) та загальних щодо історії(комунікативна,інтелектуально-комунікативна та інші) компетенцій.Цей підхід дозволяє визначити навчальні досягнення учнів,а на їх основі- рівень їх компетентності[6 С.114].

Предметні компетенції формуються лише в рамках відповідних навчальних предметів і мають конкретну будову.Наприклад,структурними елементами хронологічних компетенцій є вміння виділяти точку відліку часу,етапи історичних подій за часом,їх тривалість;визначати наступність подій у часі;відносити дати та події до відповідних істричних періодів та епох;тлумачити хронологічні поняття;виявляти ієрархічність подій і тривалість процесів[12 С.2-6].

Процес навчання предметних компетенцій на уроках історії вимагає спрямування навчання на розвиток творчих якостей особистості.За цих умов

8

учень стає суб’єктом навчання,а процес навчання набуває для нього особистої значущості.На думку О.Фідрі,схема навчання має такий вигляд:

1)Підготовчий етап.Охоплює кілька уроків,під час яких учитель має встановити рівень готовності учня до засвоєння нової компетенції, у разі

необхідності провести певну корекцію і,якщо в учня відсутні знання і досвід,пов’язані з цією компетенцією,сформувати їх.

2)Етап введеня компетенції.

3)Етап використання набутої компетенції під контролем учителя для вирішення конкретних навчальних завдань із поступовим збільшенням самостійності учня.

4)Етап самостійного використання компетенції для розв’язання конкретних навчальних та життєвих проблем[33 С.8].

Для того щоб подібна структура мала більш широке та ефективне застосування на уроках історії,потрібно мати не лише бажання вчителя й учня,але й розробку певної нормативної бази для впровадження компетентнісного підходу в широку шкільну практику.

Таким чином,зміни у змісті історичної освіти,пов’язані з переосмисленням ролі знань та зосередженням уваги на вміннях їх здобувати та застосовувати, є нагальною потребою,яка закріплена низкою документів.Розробка нових програм є логічним продовженням реалізації комптентнісного підходу,започаткованого в критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів і Державному стандарті базової та повної освіти,тому визначення учнівських компетенцій є невід’ємною складовою нової навчальної програми з історії.Визначення основних учнівських компетенцій має враховувати структуру історичної свідомості та логіку процесу пізнання,прив’язуватися до окремої навчальної теми та подаватися у вигляді конкретних дій.Побудована таким чином програма дозволяє індивідуалізувати й технологізувати процес навчання,створює умови для самоосвіти,дозволяє більш активно залучати батьків до навчання власної дитини.

9

РОЗДІЛ ІІ

2.2.Розвиток учнівських компетенцій як основа успішності навчання.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. трансформувалася сама парадигма освіти.Головний її напрямок – навчити дітей вчитися.Зміни освітньої парадигми в цілому та підходів до формування змісту освіти зокрема не могли позначитись на шкільних навчальних програмах,оскільки саме цей документ визначає основний зміст навчання з певного предмета,конкретизує його в змісті розділів,тем,поділяє за роками навчання.

Тому,знайомлячи учнів з історичним минулим українського народу і всього людства,необхідно залучати їх до загальнолюдських і національних цінностей,прищеплювати ідеали гуманізму,патріотизму та демократії.Водночас ці завдання є інструментарієм для досягнення головної мети – формування особистості молодої людини.Згідно з новими підходами, історичні наукові знання – це знання,що утворилися під час обміркування і тлумачення історичних фактів істориками,тому історія має справу не з історичними істинами,а з історичними доказами.Тому необхідною умовою навчання історії в школі є не запам’ятовування інформації,а виведення учнів на рівень її наукового розуміння і застосування знань[37 C.6].

Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій,тобто необхідного комплексу знань,навичок,ставлень,що дає змогу ефективно виконувати діяльність або певну функцію.Щодо історії як навчального предмета,такою комплексною здатністю ідеально відтворювати минулу і сучасну соціальну дійсність є історична свідомість.Для того,щоб з’ясувати,комплекс яких компетентностей учнів у своїй сукупності характеризує їх історичну свідомість,візьмемо як приклад поурочне планування учнівських компетенцій.Планування розвитку учнівських компетенцій,які випливають зі структури історичної свідомості,можна розглянути на прикладі теми з історії України в 9 класі за темою: «Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії в ІІ половині ХІХстоліття».

Тема уроку:«Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії в ІІ половині ХІХ століття.Соціально-економічне становище та формування ринкових відносин».

Засоби формування учнівських компетенцій.

І.Образні компетенції:

1)розповідь вчителя;

2)читання підручника;

3)показ відеоматеріалів;

10

4)демонстрація на карті,плакаті;

5)опис ілюстрацій підручника;

ІІ.Логічні компетенції:

1)виділення головного – називати характерні риси(пошук в тексті основних фактів,подій,явищ);

2)аналізувати – називати складові частини(парна робота над текстом та складання питань за текстом);

3)порівнювати – виділяти спільні та відмінні риси(індивідуальна робота зі складання таблиці);

4)визначення причинно-наслідкових зв’язків(створення алгоритму «факт-причина,привід-супутні події»);

5)наводити приклади(методи активізації пізнавальної діяльності «Мікрофон», «Мозковий штурм», рольова гра);

6)висловлювати судження(метод «Прес»,диспути).

Див.табл. 1.

Таблиця надає можливість виявити основні дії,внаслідок яких досягається конкретна усвідомлена мета.Розроблена в таблиці система учнівських компетенцій конкретизується в контексті навчальної теми залежно від характеру матеріалу,що вивчається в її межах,і через означені дії виступає вимогами до навчальних досягнень учнів.Слід зазначити,що запровадження компетентнісного підходу у навчальну програму робить її більш мобільною.

Таблиця 1

Питання Учень
Реформи в Австрійській імперії і зміни адміністративно-політичного устрою західноукраїнських земель Називає час проведення реформ в імперії,дату початку трудової еміграції,зародження кооперативного руху
Особливості економічного життя Галичини,Буковини,Закарпаття Показує на карті західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії,місцевості розселення західноукраїнських емігрантів на Заході
Розвиток сільського господарства та формування ринкових відносин Називає основні дати та події реформ адміністративного устрою,особливості економічного життя Західної України,діячів кооперативного руху
Трудова еміграція Тлумачить поняття:трудова еміграція,унітарна держава,кооперація
Зародження кооперативного руху Називає характерні ознаки економічної політики Австро-Угорщини в Західній Україні,розвитку сільського господарства та кооперативного руху
Порівнює економічну політику Росії та Австро-Угорщини,життя українського селянства того часу
Наводить приклади імперської політики,позитивних та негативних її ознак,прояви ринкових відносин
Виділяє природно-географічні умови різних регіонів,складові ознаки кооперативного руху
Описує діяльність кооперативів,життя українського селянства за документом
Визначає причини та наслідки економічного розвитку західноукраїнських земель,мотиви появи кооперативного руху
Висловлює судження щодо впливу реформ в Австро-Угорщині на соціальне та економічне життя Західної України

Під час оцінювання навчальних досягнень учнів учителю треба чітко усвідомити,що кінцевою метою навчальної діяльності є не просто засвоєння певного обсягу знань,умінь та навичок,а формування учнівських компетентностей – соціальних,комунікативних, інформаційних,самоосвітніх, креативних та інших[37 С.18].

Отже,сучасний компетентнісний підхід до навчання,орієнтація освіти на результат потребує зміни певних стереотипів як у плануванні уроку,організації пізнавальної діяльності,так і в оцінюванні навчальних досягнень учнів.Все це потребує і нової практики навчання,і ґрунтовних теоретичних напрацювань.Основою цих змін стало впровадження компетентнісного підходу,який є невід’ємною складовою навчальної програми з історії,що є не менш важливим для кінцевого результату освітнього процесу.

12

РОЗДІЛ ІІІ

2.3.Методи активізації пізнавальної діяльності в системі компетентніс-

но орієнтованого підходу у навчанні учнів.

Сучасні вимоги до шкільного навчального процесу полягають не тільки в тому,щоб учні отримали систему наукових фактів,готових істин і штампів поведінки.Навчання в системі компетентнісного підходу повинно формувати в учнів здатність творчо мислити,вміння зіставляти та аналізувати факти,аргументовано захищати власну точку зору,критично ставитися до джерел інформації,вчитися розуміти інших і співпрацювати з ними.Сучасному суспільстві потрібна інформована та компетентна особистість,яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за свої вчинки.У цій ситуації на допомогу вчителям прийдуть активні та інтерактивні методи(або методи активізації пізнавальної діяльності),що сьогодні успішно застосовуються в багатьох країнах світу.

Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють вирішити комплекс навчальних проблем,які досить часто постають перед учителем:

o усі учні класу включаються в роботу;

o опрацьовується,узагальнюється й повторюється велика кількість навчального матеріалу;

o кожен учень має можливість висловити власну думку;

o учні навчаються грамотно аргументувати свою точку зору й знаходити альтернативні рішення;

o формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.

Ппедагогічна теорія та практика наполягає на тому,що в основу сучасного уроку,перш за все слід покласти принцип діяльності,тобто організувати навчально-пізнавальний процес таким чином,щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв’язку[9 С.4].Розвиток предметних компетенцій в учнів залежить від застосування тих чи інших педагогічних методів,технологій та прийомів.Запропоновані нижче методи впорядковані за принципом складності.Спочатку розглядаються прості щодо організації методи,які доступні для будь-якого учнівського колективу.Після цього описуються складні методи,що передбачають наявність певного рівня підготовки учнів,а також відповідної професійної майстерності вчителя.Звичайно,усі методи певним чином поєднані між собою і можуть використовуватися окремо або комплексно[19 C.5].Учитель сам обирає частоту їх застосування:від окремого елемента – до технології навчання.Структура поданого матеріалу однакова для всіх розділів і містить наступні теоретичні та практичні позиції:

13

o узагальнююча характеристика групи методів;

o опис організації,проведення окремих кожної групи й рекомендації щодо їх застосування учнями та вчителями;

o орієнтовний перелік тем(проблемних завдань) з історії України,що можуть вивчатися на уроках з використанням активних та інтерактивних методів.

Важливу роль в активізації пізнавальної діяльності учнів та розвитку їх компетенцій відіграє група простих щодо організації методів,які передбачають спільну роботу всього класу.Їх основною метою є збирання найбільшої кількості думок щодо поставленої проблеми.подібні методи використовуються на різних етапах уроку і мають наступний загальний алгоритм підготовки та проведення:

1.Постановка й короткий аналіз проблеми.

2.Проведення інструктажу.

3.Робота з класом:

а)висловлюється тільки один учень;

б)відповіді не не коментуються та не оцінюються;

в)виступи не перериваються розмовами та вигуками.

4.Загальне обговорення та підбиття підсумків.

Метод «Обговорення проблеми в загальному колі».Учні розташовуються колом.Весь клас обговорює різні аспекти запропонованої проблеми.Обговорення триває до тих пір,поки є бажання висловитись.Потім вчитель узагальнює висловлені думки учнів.

Орієнтовні проблеми для обговорення:

-Охарактеризуйте позитивні та негативні(якщо такі мають місце) сторони в правлінні князя Олега.

-Який корисний досвід організації навчання в Києво-Могилянському колегіумі варто використовувати для розвитку сучасної освіти?

-Які запитання ви поставили б учасникам зустрічі ветеранів ОУН-УПА та радянської армії?

Метод «Незакінчені речення».Визначивши тему для обговорення,учитель формулює початок речення і пропонує учням закінчити його.Кожен наступний учасник діалогу має починати із запропонованого місця.

Орієнтовні «незакінчені речення»:

-Сьогодні урок був цікавим тому,що…

-Вторгнення монгольської навали на руські землі було неминучим,бо…

-Поразка Директорії була неминучою,бо…

14

Метод «Мозкова атака»(брейнстормінг).Учитель чітко формулює питання,записує його на дошці і пропонує учням висловити ідеї,коментарі.навести фрази чи слова,що розкриватимуть поставлену проблему.Усі пропозиції записуються на дошці у порядку їх надходження.Після створення достатнього банку ідей вчитель здійснює рефлексію діяльності і переходить до обговорення поданих ідей з метою пошуку того,що є корисним,що є в кожній пропозиції.Потім проводиться обробка результатів і відбір найбільш вдалих рішень.

Орієнтовні проблеми для обговорення:

-Чому гетьман І.Мазепа уклав угоду з королем Швеції Карлом ХІІ?

-Що означає поняття «розстріляне відродження»?

Метод «Асоціативний зв'язок».Цей метод може бути використаний на першому етапі роботи над темою,щоб з’ясувати,наскільки учні з нею обізнані,що саме вони засвоїли.Вчитель пропонує учням ключове слово,пов’язане з проблемою,яка вивчається.Потім учням пропонується записати інші слова,які асоціюються з названим.Загальну оцінку роботи в класі дає вчитель.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Київська держава за часів правління Ярославичів.

Метод «Навчаючи,вчуся»(Броунівський рух).Учитель готує картки з фактами щодо визначеної теми і роздає по одній кожному учневі.Упродовж кількох хвилин діти вивчають отриману інформацію.Переміщуючись по класу,вони обмінюються між собою знаннями.протягом визначеного часу кожен має поспілкуватися з максимальною кількістю товаришів.По завершенні вправи учні відтворюють отриману інформацію під час колективного обговорення.

Орієнтовна тема для вивчення: «Суспільно-політичний рух на Наддніпрянській Україні у 70-90-х рр..ХІХст.»

Тематика інформації на картках:

-Емський указ.

-Стара Київська громада.

-М.Драгоманов.

-Діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

-Відродження громадівського руху.

-«Київський телеграф».

-Створення Загальноукраїнської безпартійної організації(ЗУБО).

15

Метод «Карусель».Учитель розтавляє стільці у два кола попарно.Учні з внутрішнього кола розташовані спинами до центру,а учні із зовнішнього сидять обличчям до товаришів.Внутрішнє коло нерухоме,зовнішнє – рухоме.За сигналом керівника учасники зовнішнього кола переміщаються на один стілець праворуч і опиняються перед наступним партнером.Після проходження повного кола робота припиняється.Цей метод може застосовуватися за слідуючими варіантами:

1 варіант.Учасники внутрішнього кола – прихильники однієї точки зору,зовнішнього – іншої.У зошитах фіксуються всі аргументи партнерів.

2 варіант.Кожен учень,що сидить у зовнішньому колі,пересуваючись,збирає й записує максимум інформації із зазначеної проблеми.Після проходження повного кола учасники можуть помінятися ролями і продовжити співпрацю

3 варіант.Учні заздалегідь готують запитання і записують їх на картках,вказуючи на звороті своє ім’я.Під час роботи партнери опитують одне одного.Правильно відповівши на запитання,учень отримує від свого товариша його картку.Переможець визначається за найбільшою кількістю зібраних карток.

Орієнтовні теми(проблеми) для обговорення:

-Виникнення українського козацтва і Запорозької Січі.

-Україна на завершальному етапі війни 1943-1945рр.

Метод «Два-чотири-всі разом».Протягом 1-2 хвилин учні індивідуально аналізують імовірні відповіді на поставлену їм проблему.Тоді клас об’єднується в пари,які після нетривалого спілкування приймають узгоджену позицію.Пари об’єднуються в четвірки,і вони,обговоривши попередньо досягнуті варіанти,визначають срільні рішення.Кожна четвірка аргументує свій кінцевий результат під час колективного обговорення.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-У чому полягала різниця в підході до національного питання українських партій Галичини та Наддніпрянської України?

Метод «Діалог».Спільний пошук усіма створеними в класі групами узгодженого рішення однієї проблеми,що знаходить своє відображення в заключному тексті,таблиці,схемі тощо.Після обговорення проблеми кожна група створює власний проект,таблицю,схему,які доповідач записує на дошці або аркуші паперу.Спеціальна група експертів,що теж готує свій варіант відповіді,узагальнює і пропонує кінцевий варіант для всього класу.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Причини національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.

16

Метод «Спільний проект».Учні вирішують одну проблему,але кожна утворена група розглядає її певний аспект.По завершенні роботи групи звітують і на дошці записують свої висновки,що є частиною загального тексту.

Метод «Атака на учнів».Кожна група висуває по одному представнику для змагання.Учитель ставить запитання.Представники повертаються до своїх груп і,вислухавши думку кожного,обирають краще рішення,повертаються до вчителя і відповідають.

Орієнтовна проблема для обговорення: «Культура України в …»

Метод «Акваріум».Клас поділяється на групи.Вчитель ознайомлює їх з проблемою.Одна з груп сідає в центрі класу.Вона отримує завдання для обговорення і протягом 4-5 хвилин обговорює варіанти рішення.Учні,які перебувають у зовнішньому колі,слухають,не втручаючись у перебіг дискусії.По завершенні роботи група повертається на своє місце,а вчитель з рештою груп аналізують побачене.Після цього місце в «акваріумі» займає наступна група,яка обговорює наступну проблему.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Причини виникнення українського козацтва.

Метод «Коло ідей».Усі групи працюють над однією проблемою.Завершивши обговорення.вони послідовно озвучують лише один аспект цієї проблеми.Учитель запитує групи до тих пір,поки вичерпаються всі ідеї.Таку роботу можна виконувати письмово.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Причини голодомору в Україні 1932-1933рр.

Метод «Засідання експертної групи».Відбувається і у два етапи.Перший – обговорення поставленої проблеми всіма учасниками групи(4-6 учнів).Другий – виклад спільної позиції групи у вигляді міні-виступів кожного її члена перед усім класом.Загальне обговорення не проводиться.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Гетьман І.Мазепа - зрадник чи національний герой?

Метод «Дерево рішень».Учні заздалегідь знайомляться з проблемою,що буде предметом аналізу.Учитель об’єднує клас у групи,і кожна отримує схему для заповнення.Виконання завдань триває до 15 хвилин.Учитель збирає аркуші(див.схему 1),проводить обговорення результатів діяльності груп.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-Зовнішня політика Б.Хмельницького: шляхи пошуку (Польща, Росія,

Швеція,Туреччина,Молдова тощо).

17

Схема 1

ПРОБЛЕМА
Варіант рішення № 2
Варіант рішення № 1
Варіант рішення № 3
Переваги Недоліки Переваги Недоліки Переваги Недоліки

Метод «Обери позицію».учитель пропонує учням дискусійне питання і запрошує їх визначити власну позицію.У протилежних кінцях кімнати розміщені плакати з написами: «згоден», «не згоден», «не визначився».Учні стають біля відповідного плаката,залежно від їхньої думки щодо поставленої проблеми.Обговоривши в колі однодумців всі аргументи на користь своєї точки зору,учасники представляють протилежним сторонам найвагоміші.По завершенні викладу всіх думок учні можуть змінити власні погляди та перейти до іншого об’єднання,обґрунтовуючи причини такого рішення.

Орієнтовна проблема для обговорення:

-ІV Універсал Центральної Ради:послідовний етап державотворення чи наслідок переговорів у Бресті?

Наступні методи активізації пізнавальної діяльності подаються без орієнтовних проблем для обговорення(можна використовувати за вибором вчителя).

Метод «Піраміда».Клас поділяється на пари,які виконують визначене завдання.Через деякий час пари об’єднуються і продовжують обговорення.Цей процес продовжується,поки всі учні класу не об’єднаються в одну групу.

Метод «Спіч у малюнках(схемах)».Учень або група учнів малюють чи схематично зображують певну подію,пояснюють сенс символів,позначених у малюнках.Цей метод є прекрасною формою засвоєння та опрацювання матеріалу,його закріплення.Розвиває творчу уяву учнів,вміння систематизувати матеріал,встановлювати певні закономірності.

«Кейс-метод».Учням пропонується опис реальної ситуації(вербально,на плівках або дається текст).Вивчаючи запропонований випадок,учні аналізують причини успішності чи невдачі описаних дій.

Метод «Прес-конференція».Учні отримують завдання – опрацювати біографію історичної особи і підготуватись відповідати на питання від її

18

імені.Інші учні класу складають питання до цього історичного діяча.Потім проводиться прес-конференція.Ця форма роботи розвиває аналітичні,творчі,мовленнєві компетенції.Стимулюється робота з додатковою літературою,формується потреба розуміти вчинки інших.

Слід зазначити,що поряд із вищезгаданими методами в сучасній педагогіці застосовується ряд подібних методів,які в певній мірі впливають на розвиток

предметних компетентностей учнів.

Таким чином,використовуючи ефективні методи і прийоми сучасних педтехнологій,вчителі зуміють підготувати підростаюче покоління,що зможе самостійно розв’язувати життєво важливі питання,буде соціально активним.критично мислячим,таким,що зуміє використати шкільні знання для розв’язання реальних проблем.

19

3.ВИСНОВКИ

У Концепції розвитку системи підвищення працівників наголошується на тому,що наявність висококваліфікованих кадрів є одним із найважливіших факторів підвищення продуктивності праці,забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції,інтеграції України у світове економічне,соціокультурне,освітнє товариство.У цьому аспекті дедалі більшого значення набувають такі показники,як професіоналізм,компетентність,здатність до отримання якісних знань упродовж життя,рівень культури тощо.

Учителю сьогодні слід допомогти визначити шляхи до самовдосконалення,вселити в нього впевненість у власному творчому потенціалі,завдяки якому буде ефективно реалізовуватись компетентнісний підхід в освіті.

Використання методів пізнавальної діяльності на уроках історії характеризує навчальний процес як постійну,активну взаємодію всіх учнів та вчителя.Разом з тим таке використання покликане зробити навчальний процес живим,динамічним,цікавим і корисним для обох задіяних у ньому сторін – учителя та учнів.Досягненню цієї мети значною мірою сприяє застосування групових форм навчання.У наш час на зміну традиційним,прийшли інноваційні технології,спрямовані на розвиток предметних компетентностей в учнів,розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня.Зрозуміло,що за таких умов змінилися й підходи до вибору форм навчання.Щоб уможливити перехід української освіти до компетентнісної моделі,слід подолати наступні проблеми:незавершеність теоретичної моделі компетентнісного навчання,відсутність необхідної для такого навчання матеріальної бази,неготовність учителів історії працювати в рамках компетентнісної моделі.

Цілком зрозуміло,що школа ХХІ століття повинна виховувати ініціативну,компетентну,активну,цілеспрямовану,самостійну,упевнену,відповідальну людину.У цьому контексті особливої актуальності набувають філософські погляди на освіту Р.Кіосакі,який писав: «Освіта,яка не вчить успішно жити в сучасному світі,не має ніякої цінності.кожен із нас приходить у життя з природною здатністю жити щасливо і успішно.А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками,які б допомогли нам її реалізувати якомога ефективніше».

Сьогодні проблемі реалізації компетентнісно орієнтованого підходу в освіті й вихованні приділяється величезна увага, але, мало розробити

20

концептуальні засади та познайомити педагогічні кадри з науково-методологічним обґрунтуванням проблеми,насамперед потрібно озброїти вчителя системою нових інтерактивних методів й технологій,навчити його гармонійно варіювати ними в ході навчально-виховного процесу,пробудити бажання не обмежуватись отриманими знаннями,а жити в постійному пошуку.Потрібно прагнути до самовдосконалення і привчати до цього своїх учнів,бо,як казав Ушинський: «Особистість може виховати тільки особистість»,а до цього можна додати – компетентну особистість здатний виховати тільки компетентний учитель.

21

4.ДОДАТКИ

Додаток 1

Структура життєвої компетенції за Л.Сохань,І.Єрмаковим

ЖИТТЄВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
Знання Уміння, навички Життєтворчі здібності Життєвий досвід Життєві досягнення
Теоретичні Практичні Аналітичні Особисте щастя
Норми поведінки Індивідуальний досвід Соціальне щастя
Самореалізація
Поведінкові
Наукові Життєва мудрість
Прогностичні
Знання про світ Знання законів життя
Досвід інших осіб
Усвідомлений досвід Неусвідомлений досвід Творче використання Наслідування

22

Додаток 2

Розвиток мислення учнів на уроках історії

УЧЕНЬ
Рівні мислення Показники мислення
1.Творче мислення.Учень сам відкриває незнайоме,проводить довеональні способи застосування,оригінальні способи розв’язання. 1.Логічне мислення.Послідовність, аргументація,доведення до логічного завершення;знаходження причинно-наслідкових зв’язків.Вміння зобразити малюнок,просторове бачення,знаходження раціонального рішення.
2.Самостійне мислення.Формує проблему,самостійно розв’язує,опрацьовує навчальний матеріал за підручником.
2.Конкретність,наочність мислення.Конкретно-образний характер знаь,що ними оперує учень.
3.Гнучкість мислення.Вміння розв’язувати нестандартні проблеми,знаходити аргументацію,ставити питання,доводити гіпотези.
3.Активнемислення.учень намагаєьбся зрозуміти,запам’ятати матеріал.
4.Репродуктивне мислення. Запам’ятовує,репродукує.
4.Критичність мислення.Власні судження,ідеї.
Методи та прийоми,що використовує учитель для розвитку мислення учнів
Навчальна гра Самостійна робота Евристична бесіда Активізація фантазії Робота у парах Проблемно-пошуковий виклад Створення ситуації новизни Навчальна дискусія Образне моделювання

23

Додаток 3

Структура історичної компетенції та її зв’язки з навчанням

Рівні навчальної діяльності Компетенція Рівень компетентності Завдання,що виявляють компетентність
Продукт навчання Досвід діяльності
Продуктив-ний Погляди на історію,переконання Розкривати, відстоювати повна Задачі на аналіз та оцінку історичних ситуацій.
Продуктивно-репродуктив-ний Вміння(алгоритми оперування історичною інформацією) Застосовувати, здобувати неповна Проблеми на опрацювання історичних джерел
Репродуктив-но-продуктивний Розуміння історичного матеріалу Описувати, пояснювати часткова Нестандартні проблеми на застосування історичних відомостей
Репродуктивний Знання - відомості Відтворювати за різних обставин

24

Додаток 4

Порівняльна характеристика знаннєвої та компетентнісної моделей навчання історії

Критерії порівняння Знаннєва модель Компетентнісна модель
Цільова орієнтація Формування наукової картини суспільного життя у часово-просторовому вимірі Формування компетентностей у сферах особистого і суспільного життя та в навчанні
Характер навчання Репродуктивне Продуктивне
Пануючі форми навчальної діяльності Лекція,бесіда Семінар,рольова гра,дискусія
Основні навчальні засоби підручники Підручники,хрестоматії,додаткові матеріали
Домінуючі методи навчання Напівактивні,пасивні Інтерактивні,активні
Роль учнів Сумлінний виконавець вказівок вчителя Активний користувач отриманої інформації,ініціатор навчальних дій
Роль вчителя Ретранслятор історичної інформації Організатор пізнавальної діяльності учнів,консультант

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про освіту».

2.Закон України «Про загальну середню освіту».

3.Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

4.Концепція загальної середньої освіти.

5.Положення про інноваційну діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах.

6.Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти України»(від 09.10.2001р.)

7.Абасов З.Форма навчання – групова робота//Директор школи.-1998.-

№ 6.-С.62-66.

8.Баханов К.О.У пошуках інноваційних шляхів навчання історії в школі//Бібліотека журналу «Історія та правознавство».-2004.-С.4-20.

9.Баханов К.О.Інноваційні системи,технології та моделі навчання історії в школі.-Запоріжжя.-2000.

10.Баханов К.О.Технологія групової справи в навчанні історії в школі//Історія в школах Украни.-2002.-№1.-С.23-29.З

11.Баханов К.О.Технологія розвивального навчання//Історія в школах України.-2001.-№1.-С.21-25.

12.Баханов К.О. Оновлення змісту сучасної шкільної історичної освіти:Монографія.-Донецьк:ТОВ «Юго-Восток,Лтд»,2005.-394с.

13.Баханов К.О.Учнівські компетенції як складова програми з історії для 12-річної школи//Історія в школах України.-2004.-№7.

14.Бутенко Г.В.Самоосвітня діяльність учнів на уроках історії України//Історія та правознавство.-2009.-№19-21.-С.30-38.

15.Вишковський І.В.Методи активізації пізнавальної діяльності//Історія та правознавство.-2007.-№12.-С.2-7.

16.Гадяцький М.В.,Хлебнікова Т.М.Організація навчального процесу в сучасній школі.-Харків:Видавництво «Ранок», «Векста».-2004.-136с.

17.Герман О.І.,Чернікова О.І.Можливості підручника у формуванні ключових компетентностей учнів//Історія та правознавство.-2008.-№5.-С.6-7.

18.Десятов Д.Л.До питання про розвиток хронологічних компетенцій учнів//Історія та правознавство.-2006.-№15.-С.2-6.

19.Козлова Н.В.Активізація психічних процесів у ході пізнавальної діяльності учнів.//Історія та правознавство.-2006.-№16.-С.6-11.

20.Лещенко Л.В.Пізнавальна гра як один з прийомів інноваційних підходів до проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів//Історія та правознавство.-2004.-№20.-С.2-3.

21.Малафіїк І.В.Урок в сучасній школі.Питання теорії і практики.-Рівне.-1997.-76с.

22.Мирошниченко В.Предметна компетентність учнів як ключовий орієнтир сучасного навчання історії в школі//Історія та правознавство.-2007.-№32.-С.2-5.

23.Мясникова Е.Ю.О новых подходах в преподавании истории//Преподавание истории в школе.-2000.-№2.-С.56-57.

24.Нищета В.Життєва компетентність як орієнтир сучасної шкільної історичної освіти//Історія та правознавство.-2007.-№33.-С.2-4.

25.Островський В.В.Методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії України//Історія та правознавство.-2004.-№№2.-С.2-10.

26.Пастушенко Р.Я.Компетентнісна модель навчання історії//Історія та правознавство.-2005.-№2.-С.2-4.

27.Пометун О.І.Теоретичні засади формування громадянської компетентності учнівської молоді//Історія та правознавство.-2005.-№10.-

С.4-6.

28.Пометун О.,Бака Т.,Фідря О.,та ін.Забезпечення формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти//Історія та правознавство.-2007.-№4.-С.5-9.

29.Пометун О.І.Компетентнісний підхід в освіті й оцінювання навчальних досягнень учнів з історії.-2004.-№23.-С.2-3.

30.Пометун О.,Пироженко Л.Сучасний урок:інтерактивні технології навчання.-К.:А.С.К.-2004.-192с.

31.Поташник М.,Левит М.Подготовка и проведение открытого урока//Відкритий урок.-№9-10.-2004.-С.29-34.

32.Приходько А.С.Використання різних форм організації навчальної діяльності учнів на уроці//Історія та правознавство.-2007.-№35.-С.5.

33.Сиротенко Г.О.Шляхи оновлення освіти:науково-методичний аспект.-Харків:Основа.-2003.-96с.

34.Сотниченко В.Виховання толерантності на уроках історії//Історія в школах України.-2000.-№2.С.56-57.

35.Терно С.Технологія формування наукових понять в учнів на уроках історії//Історія в школі.-2001.-№1.-С.9.

36.Федчиняк А.Історія повсякденності як складова змісту шкільної історичної освіти//Історія та правознавство.-2007.-№35.-С.6-8.

37.Фідря О.Г.Організація вчителем виконавчо-діяльнісного етапу навчально-пізнавальної діяльності//Історія та правознавство.-2006.-№14.-С.2-11.

38.Фідря О.Г.Чи можливо зрозуміти історію?(Методологія історії та формування хронологічних і просторових компетенцій//Історія в школах України.-2004.-№5.-С.7-9.

39.Фідря О.Г.Як розвивати знання//Історія в школах України.-2005.-№10.-С.6-11.

40.Хуторской А.Ключевые компетенции.Технология конструирования.//

Народное образование.-2003.-№5.-С.5-62.

41.Шарко.В.Д.Сучасний урок:технологічний аспект.-К.:СПД Богданова А.М.-2007.-220с.З

42.Шевченко Н.М.Возможности развития школьников//Преподавание истории в школе.-1999.-№6-С.18.

43.Шкатула О.В.Розвиток учнівських компетенцій як основа успішного навчання//Історія та правознавство.-2009.-№8.-С.6-8.

Кiлькiсть переглядiв: 7348

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.